2. Роман. "Ідеальний план"

….— Загалом, думаю, ви мене зрозуміли. Я не буду дивитись на ваш вік, на ваші попередні заслуги. Відсьогодні обнуляю все. Хто за наступні три місяці вразить мене сильніше своїми досягненнями, той і забере все під свій контроль, — сказав батько. 

Ми всі втрьох були викликані сьогодні до нього в кабінет, що було дуже великою рідкістю. Особливо те, що він не тільки мене і Костю покликав, але і Ярину. Сестра була як завжди непроникна в своєму черговому білому костюмі. Весь час дивувався, як їй не набридає цей білий. Але Ярина була дуже розумною і все прораховувала, на відміну від того ж Кості, який мав мозок мавпи… Та і виглядав, як накачана мавпа, теж. 

Я усміхнувся таким думкам.

Костя насупився, коли помітив мій погляд. Ярина ледь закотила очі, поглянувши на нас, як на двох придурків.

— Чи є сенс Ярині також брати в цьому участь? — запитав брат, скосившись на сестру. — Не буде ж жінка керувати мафіозним кланом? 

— А чому б і ні? — заявила Ярина. — Якщо я виявлюсь успішнішою за вас…

— Наразі від Ярини вже точно побільше користі ніж від тебе, Костю, — батько усміхнувся. — Вона так обробила Ляховецького, що той підписав дуже вигідний для нас контракт. Тож вважайте, що якби я не обнулив ваші заслуги, вона б вже була попереду. Вона серйозніша і стабільніша за вас двох.

Я був навіть не дуже проти, якби всім керувала Ярина. Але було одне але. Я ненавидів програвати. Тому не збирався поступатись ані сестрі, ані брату в цьому змаганні. 

— Можете розходитись, завдання ви почули, — сказав батько врешті-решт.

Ми попрощались з ним і всі троє вийшли до коридору. Ярина навіть не стала з нами розмовляти і одразу пішла до своєї кімнати, а от Костя насуплено поглянув на мене:

— Що думаєш робити? — запитав він.  — Теж шукати якихось партнерів, як Ярина? 

Будемо відверті, перемовини ніколи не були моєю сильною стороною. От коли треба було взяти щось штурмом, або викрасти щось, в цьому я був мастак… 

— Ну, ти ж знаєш, в цьому ні ти, ні я Ярину точно не переможемо. Але думаю, ми всі хочемо вразити батька. Хоча, хто знає, що його може вразити, — я ледь насупився.

 — Хіба, якби  забрати вплив у його головного конкурента, Тимофія Грози, — замислено сказав він. 

Гроза дійсно ділив з батьком весь вплив у Києві та взагалі в Україні. Якщо його вплив розповсюджувався праворуч від Дніпра і на захід до самого кордону, то вплив Грози розповсюджувався навпаки на все лівобережжя та східну частину країни.

А що як… Мені в голову прийшла божевільна ідея, прямо в моєму дусі.

— Дякую за ідею, братику, — я поплескав його по плечу. 

— Що вже ти надумав? — підозріливо запитав Костя. 

— Не забувай, це змагання, — сказав я награно серйозним тоном. — Тож я нічого тобі не скажу. Але коли переможу, присвячу цю перемогу тобі! — я засміявся. 

 — Переможу я, — заявив він. — Недаремно я найстарший!

— Ну, тіш себе надіями! Побачимось, Костю!...

***

Я дійсно мав подякувати брату за ідею. Батько так пікся над нами, спадкоємцями, що певно, в тій родині все було так само. Що як мені викрасти доньку Грози? Вона ніби зовсім юна, це не має стати проблемою. Дізнатись її розклад, вистежити з людьми і просто викрасти. А потім завдяки ній змусити Грозу підписати якийсь дуже вигідний батькові контракт. Здається, це ідеальний план. І ніхто не зможе перевершити його! Якщо Гроза буде принижений перед батьком, це дуже потішить его останнього, і перемога точно буде за мною!

Залишилось придумати чіткий план…

Продовження - завтра о 18.00! Додавайте книгу в бібліотеку та ставте їй сердечко - так ви точно не загубите її і дізнаєтесь, що буде далі! Попереду найцікавіше)