2.6 Крістіна

Кіра була такою сердитою, що ідея зателефонувати їй здалася мені провальною. Зараз ми всі отримаємо на горіхи, пересваримося і я поїду додому. Погуляла... 

-Це я зателефонувала Кірі- тихенько обзиваюся,  втягнувши голову у плечі. Намагаюся стати непомітною, бо зараз всі повернуться до мене і обдадуть хвилею обурення.

- Я просто злякалася і не знала що робити, от і вирішила зателефонувати Кірі.

Виправдовуюся  перед всією компанією, що була присутня у кабінці. Мій погляд зупиняється на Денові. Він з розумінням дивиться на мене. І ще щось читається в його очах. Тільки що- не розумію... Турбота, мабуть, співпереживання, розуміння. Пощастило Алі із братом.

-А наша компанія тільки прибуває, -весело обізвався Стас, - за це треба негайно випити.

Хлопець хотів розрядити обстановку, яка з появою Кіри стала натягнутою. І я в цьому винна. Треба було не турбувати сестру. Знаючи її характер і яка вона в гніві- отримають всі.

Першим прилетіло кучерявому Стасу. Він підскочив до Кіри і ткнув їй стаканчик з алкоголем під ніс. Сестра вихопила  цей стакан у кучерявого із рук і вилила вміст йому в обличчя. Всі аж поторопіли від такого повороту. Тільки Кирило посміхнувся з цього.

Кіра ж продовжувала щемити Стаса:

-Якщо ти ще раз до мене підійдеш чи з'явишся в моєму порі зору, то я виллю тобі в обличчя вже не елітний алкоголь, а сірчану кислоту!!!

Сестра обійшла спантеличеного хлопця і рушила до мене і Кирила. От зараз і ми отримаємо. Боже, який сором! Так зганьбитися перед новими друзями, у новому місті, щей в перший день вільного, дорослого життя.

Кіра спершу виписала Кирилу:

-Ну що Кір? Отримав по мармизі? Так тобі і треба! Тебе попросили про таку дрібничку-наглянути за сестрою,але ти ж явно був зайнятий іншим. Чи скоріше іншою,чи іншими! 

Я лише тихенько стояла поруч із братом, похиливши голову. Стою і чекаю, коли прилетить мені...

-Слухай, он у подруги Кріс взагалі три няньки було. Вони теж прогавили дівчат...-став огризатися брат.

-Ніхто нічого не прогавив,- тихенько втрутилася у нашу розмову Аля,- все обійшлося. Хлопці вчасно підійшли і вступилися за нас. Ну а те що в них фізіономії побиті-так це класика. Туса в клубі без бійки- це не туса.

Подруга втрутилася у розмову, з надією трішки розрядити обстановку. Дякую за це Алі. Бо я не знала, що говорити сестрі, щоб заспокоїти її. Зазвичай вона у нас грає роль парламентера між мною і братом. Тепер моя черга і як діяти в цій ситуації я не знаю.

Але мовчати не можна, тому треба зіграти на не любові сестри до таких місць. Вирішую вставити свої п'ять копійок:

-І тепер ми з Алею маємо негативний досвід походу до клубу і ще довго нам не захочеться повторити, правда?- говорю до Алі з впевненим виглядом,а ноги аж трусяться...

-Ну от і добре, тоді поїхали додому. Я думаю з тебе досить на сьогодні вражень,- Кіра бере мене за руку, щоб забрати з клубу. Ну прямо як маленьку дитину, що зробила шкоду. Сором який!

І тут я вирішую використати безпрограшний прийом - котячі оченята. З батьками проходить, може і на сестру подіє.

-Давай залишимося ще трошки, - прошу Кіру. 

- Мені мама до 2-ї дозволила гуляти. Вже он 12:30. Ще трошки і поїдемо. Тим паче ми тут у безпеці,нас ніхто не зачепить, - випрошую у сестри.

-Ти впевнена,що все добре? Ти дійсно хочеш тут залишитися? - питає мене Кіра, оглядаючи танцпол і кабінку презирливим поглядом.

Я ж почала шукати підтримки у присутніх друзів. Але чи то налякані Кіриним настроєм, чи то неприємною ситауцією з бійкою- всі мовчали. А може нас тут і не хочуть бачити?

Але мене таки підтримали. Це був Ден. Він все ще міцно обіймав Алю, що намагалася відтерти його щоку від крові.

-Ну звісно у нас тут не Італія, але запропонувати компанію та пристойні веселощі ми можемо,-сказав хлопець.

Дякую йому, щиро посміхаючись. Він такий молодець!  

-Та я бачу...- зашипіла Кіра.

Але не може ж все бути так добре. Захмелілий брат вставив свої п'ять копійок:

-Наша королева не звикла до такої простої компанії, правда? Не вийшли хлопчики і дівчатка пиками?

В мене аж очі округлилися від його слів. Добре, що все це він сказав італійською і присутні його не зрозуміли...

 Мовчу, бо боюся того, що буде далі.

-Ти придурок,Кириле, - відрізала Кіра теж на італійській,  - я за сестру хвилююся, бо їй не місце в такому гадюшнику.  А ти знову все переводиш на мене. Не набридло стібатися наді мною та брати мене на слабо?

Тим часом всі слідкували за нашою словесною перепалкою, звісно не розуміючи ні слова. Я ж тільки переводжу погляд з брата на сестру і подумки благаю їх заспокоїтися. Вже і додому згодна поїхати, аби не було скандалу.

-Добре, залишайся. Я заберу тебе о другій годині. Бо нянька в тебе погана, ще знову прогавить тебе, - говорить Кіра українською. В мене прямо від серця відлягло.

-Залишайся і ти, -несміливо втрутилася Аля.- Чого ти будеш їздити туди сюди. А так посидимо, поспілкуємося.

Дівчина щиро усміхалася до Кіри. Я ж тільки активно  закивала, щоб сестра погоджувалася.

-Я підходити до тебе не буду, зрозумів все- підняв руки вгору Стас, мовляв здаюся. Його кучері ще були мокрі від віски і на футболці була пляма.

-Добре, я залишаюся, - вирішила сестра.

В мене аж серце битися перестало, поки вона думала. Дивно, але мені дуже хотілося залишитися у клубі. Тут було добре, до певного моменту. Але тепер, коли нас багато,  у нас компанія - відпочинок має бути ще цікавішим.

Коли сестра погодилася, то усмішка сама по собі розпливлася на обличчі.

-Давай я тебе зі всіма познайомлю, - усміхаюся і хочу згладити напругу. -  Алю ти знаєш. А це її брат- Денис. Він так лихо розкидав тих козлів, що вони тепер надовго забудуть,як руки розпускати.

Посміхаюся до Дена, що вже сидить на диванчику і п'є віскі, разом з Кирилом. Він дійсно так мужньо за нас бився, захищав нас. Я йому вдячна за це. Трішки дивно він на мене поглядає, але то мабуть через алкоголь...