2.4 Крістіна

До клубу ми їдемо в повній тиші. Аля пару разів відкривала рота, щоб щось сказати, але я її вчасно стримувала, кидаючи заперечливі погляди. 

Кирило теж був не багатослівним. Він лише поглядав на нас у дзеркало заднього виду. Брат супився. Він був не в гуморі. Тому краще його не чіпати.

Лише коли ми приїхали до клубу Кирило сказав:

-Приїхали.

-Та бачимо! - не втрималася Аля від відповіді.

-Тоді вилазьте!- гаркнув брат.

Я відчиняю двері авто і чую подружку:

-З авто не вилазять, а виходять! Тобі треба ще повправлятися правильно говорити українською мовою!

Повертаюся до подружки і витріщаю на неї очі. Оце ми попали... Навіть не бачивши клубу поїдемо додому. Хоча зовні клуб бачу, гарний... Можна і додому повертатися, не солоно хльобавши...

-І хто ж мені в цьому допоможе? Може ти, раз маєш такий  гострий язик? - питає Алю брат.

-Ні,- скривившись відповіла подруга,- мої послуги занадто дорого тобі обійдуться.

З гордо піднятою головою подруга випихає мене з авто. Виходимо з машини Кирила і прямуємо до входу у клуб.

Брат тихо прямує за нами. Сподіваюся весь час він не буде так за нами ходити, як тінь. 

На вході нас пропустили без проблем, тільки спитали, чи немає у нас з собою заборонених предметів та речовин. Перевірили сумочки і все - ми в центрі клубного життя міста.

Одразу по очах вдарили різнокольорові вогні, якими освітлювався клуб в середині. Молодь танцювала під клубну музику на величезному танцполі. Навколо нього розміщувалися столики, диванчики для відпочинку. Величезний бар манив до себе вогнями та симпатичними барменами в білих футболках. У клубі стояв запах кальянного диму та алкоголю. Мені тут подобалося. Хоча порівнювати дуже у мене немає з чим.

-Слухайте сюди, - почули ми голос брата за спинами,- відпочивайте і робіть вигляд, що ви мене не знаєте. Телефонувати мені - тільки в разі крайньої необхідності. Ок?

-Найбільше мені сподобалася фраза, що ми тебе не знаємо,- саркастично мовила Аля і потягла мене в глиб танцполу.

-Треба знайти місце, щоб присісти, - намагалася перекричати музику подруга.

-Ага, - погоджуюся з нею.

Ми пробираємося крізь танцпол до пролежного краю залу, де видно декілька вільних диванчиків.

 Але нам важко це зробити, бо танцюючих багато. Ще й хлопці намагаються перегородити нам шлях, хапають за руки і тягнуть танцювати.

Нарешті ми добираємося до вільного диванчика і падаємо на нього.

-Хух, пробралися,- видихаю.

-Я думала нас роздягнуть на танцполі і ми проведемо залишок вечора голі, серед неадекватної молоді, - сказала Аля з серйозним виглядом.

Ми сміємося і робимо замовлення. Беремо по алкогольному коктейлю. Поки готують наше замовлення- роздивляємося клуб і його контингент.

В основному це молодь, яка пьє, курить кальян та танцює. Є ще парочки, що просто сидять на диванчиках або цілуються по закутках. Все майже так, як я собі уявляла.

-Чому такі красуні сумують?

З думок мене вирвав неприємний голос спянілого хлопця. Він стояв поруч з нашим диванчиком і хитався від випитого алкоголю. Білявий, худий, високий, неохайно одягнений. Коротше - караул!

-Ми не сумуємо, а намагаємося відпочити,- строго відповіда Аля.

Білобристй тільки усміхнувся з її слів.

-Пропоную відпочити разом. Мої друзі зможуть скласти вам гідну компанію для відпочинку.

Хлопець заграв бровами, а мені одразу захотілося втекти додому. Я поглянула на компанію білобрисого - такі ж як і він торчки. Одразу видно, що вони погані хлопці. Зв'язуватися з ними не треба. Подобатися у клубі мені перестало...

-Прошу по хорошому- звали! - розсердилася Аля.

-Ну добре,- буркнув хлопець і якось криво всміхнувся.

-Ну от чому до нашого берега припливло оце?- питає мене Аля, проводжаючи білявого очима.

-Незнаю, але сподіваюся він більше нас не турбуватиме,- відповідаю подрузі і тягнуся за коктейлем, який приніс офіціант.

Аля слідкує моєму прикладу і виголошує тост:

-За наш перший похід у клуб! Хай він буде веселим та незабутнім! Ну і не останнім, звичайно ж!

Цокаємося коктейлями і куштуємо їх. Смачно. І алкогольно.

Після декількох ковтків прямуємо танцювати. Музика в клубі грає класна, сучасна і тіло легко їй піддається. 

Я рухаюся так, як мені підказує інтуїція. В мене мало досвіду в танцях, але мені зараз байдуже, як я виглядаю чи танцюю. Просто відпочиваю і все. Розчиняюся в музиці. Кайфую одним словом.

Аля теж заплющує очі і танцює в такт музиці. Вона звабливо рухає стегнами. Таки мені пощастило, що я з нею познайомилася і подружилася. Вона класна!

Добре, що Кирила ніде не видно. Бо якби він був поруч, то розслабитися в мене не вийшло б. А так я повністю розслаблена і щаслива.

Але довго я щасливою не була, адже поруч намалювалася компанія білобрисого хмиря.

Він з друзями стали танцювати поруч з нами. Хлопці потихеньку відтісняли нас з Алею від загального натовпутанцюючих. Я намагалася від них відійти, але мене міцно обхопив один з цих покидьків.

Від хлопця пахло алкоголем, дешевим парфюмом і ще димом, але не від кальяну. Щось противне таке. Він обдав мене своїм смердючим подихом і сказав:

-Куди ж ти тікаєш, маленька? Залишся і цей вечір для тебе буде незабутнім...

Я ж не могла нічого йому відповісти. Я просто оціпеніла. Мені не доводилося бувати в таких ситуаціях. Мене ніколи ще не зажимав посеред клубу якийсь неадекватний хлопець.

Алю теж взяли у захват двоє цих чмирів. Але подруга, на відміну від мене, щось кричала хлопцям і активно жестикулювала.

Дивно, але на цю перепалку Алі з хлопцями, на мене перелякану у обіймах торчка, ніхто не звертав уваги. Всі танцювали і відпочивали. Невже тут так завжди відбувається?

Я вже готова була кричати на весь голос і благати про допомогу. Але це не знадобилося. 

Кирило виріс ніби з -під землі переді мною і одним точним ударом вирубив торчка, що тримав мене. Друзі цього покидька покинули Алю і почали сікатися до брата. Але Кирило щось їм сказав і покрокували до виходу. Торчки всією компанією пішли за ним, грізно хрускаючи пальцями на кулаках.