2.3 Ден

Залишок навчання пройшов для мене як у тумані.

Я все думав і думав про сестру. Нащо я згодився на цю аферу з клубом ? І сам тепер не відтягнуся, і пацанам вечір зіпсую, бо буду як квочка бігати навколо дівчат і квоктати.

Та ще й ця Крістіна. Її поведінка, оці спонтанні поцілунки мене просто збивають з ніг. Я звісно звик, що на мене дівчата вішаються, але це все відбувається якось награно, фальшиво і дуже солодко. А Кріс не така, вона щира. І всі її милі поцілунки і погляди діють на мене якось дивно... Сам не можу зрозуміти,  чому я так реагую на цю дівчинку? 

Повертаємося додому сьогодні втрьох - я, Аля та Макс. Усю дорогу сестра щебече нам про клуб, задає дурні питання. А потім ошелешує мене новиною:

-Забула сказати. Я з тобою в клуб не поїду,- спокійно каже Аля.

-Чого це?Передумала чи що? - з надією в голосі питаю сестру.

-Ні, просто я ввечері поїду до Крістіни,ми разом будемо збиратися на вечірку. Кріс говорила, що вона попросить сестру допомогти нам у виборі одягу та мейку для клубу. Ви ж знаєте, що сестра Кріс молель-вона в цьому розуміється більше, ніж ми. А потім нас до клубу відвезе її брат, він теж там буде для нагляду за нами, - спокійно говорить сестра.

-Ясно, - бурчу собі під ніс. 

Краще б вона передумала і вдома сиділа. Та і подружка її теж. Так би всім було спокійніше. Ну мені так точно.

-Ну і добре, бо ти ж не забувай про мене,- подає голос Макс, - поки я без коліс зі мною треба возитися. Я не такий симпатичний як Аля, мені проблемніше знайти водія на вечір, ніж їй.

Друг підморгнув Алі,а та зашарілася і відвернулася до вікна. Я теж усміхнувся. Яка вона ще дитина, он від підморгувань червоніє. Ну який тут клуб?

Підїзджаємо до будинку Макса і домовляємося, що я його заберу о десятій вечора.

По дорозі до нашого дому Аля мовчить і активно щось клацає у телефоні. От і добре, бо якщо вона ще щось почне розпитувати про правила клубного життя - я не витримаю і передумаю.

Вдома сестра швидко ховається у своїй кімнаті, а я прямую обідати. В університетській їдальні я так нормально і не поїв, тому треба хоч вдома надолужити згаяне.

Але тільки я сів біля тарілки із лазаньєю, що приготувала наша кухарка Варвара Петрівна, почувся крик Алі:

-Ден, це катастрофа! 

Сестра забігла на кухню з якимись тряпками у руках.

-Що сталося? - питаю сестру.

-Біда! В мене зовсім немає чого одягти! Всі ці шмотки - відстій, розумієш? Я гола буду краще виглядати, ніж в цьому дранті,- голосить Аля, ніби хтось помер.

-Так а я тут при чому?- говорю сестрі і повільно відправляю улюблену страву до рота.

З'явився ще один козир. Немає що одягти - нічого йти у клуб.

-Відвези мене до торгового центру! Мені необхідний шопінг! - просить Аля і складає руки в благально у жесті. - Будь ласочка...

Ну от що ти їй скажеш. Прийдеться везти, бо ще дійсно гола піде. Та і собі може щось придбаю.

-Добре,- бурчу з набитим ротом, - але я спочатку доїм.

-Гаразд, гаразд, їж, я почекаю,- белькоче сестра.

Вона мене таким чекала. Але стоячи поряд із сумкою у руках та тарабанячи нігтями по столу, виказуючи свою нетерплячку.

Доїдаю і виходжу з кухні, Аля йде за мною. Сестра несе ще якусь валізку. 

-Що це ти несеш? - питаю.

-Тут косметика,бо часу обмаль і одразу із шопінгу я поїду до Крістіни. Ти ж мене підкинеш. Грошей у мене не багато. Скільки я зараз в торговому залишу - незнаю. Тому на таксі розміюватися не хочу, - пояснює Аля.

Я тільки мовчки сідаю у машину і чекаю поки сестра втрамбує свою валізку у авто.

В торговому центрі ми проводимо декілька годин. Алька носиться бутіками як заведена. Я за цей час встигаю купити собі пару нових футболок та кросівки. Навіть пару номерів телефонів у дівчат- консультантів встиг відхопити.

Рівно о 19:00 я доставляю Алю до будинку Кустинських. Крістіна вибігла нас зустрічати. Вона була одягнена у коротенькі домашні шортики, що вигідно підкреслювали її стрункі ніжки, і у майці, під якою не було бюстгальтера.

Чорт, чому я її розглядаю? Чому я завжди все помічаю? Тепер мені виходити з авто не можна, бо дівчина помітить мій стояк. Реагую так, ніби ніколи не бачив голих ніг і дівчат без ліфчика...

-Привіт!- махає нам Крістіна.

Я  не привітався, а тільки гучно видихнув, намагаючись приборкати свою уяву, яка малювала мені картини, що ж там під майкою у дівчини. 

-Чао!- махає Крістіні сестра, дістаючи з авто велику валізу.

Дівчата разом намагаються дістати її з машини,а я сиджу і не можу вийти, щоб їм допомогти. Крістіна так близько до мене стоїть, що я знову відчуваю запах солодкої ванілі. І це тільки більше впливає на мене.

Коли Аля з Крістіною таки витягують валізку з авто, я швидко прощаюся і їду. Швидко мчу по трасі з думкою про холодний душ, щоб охолодитися.

Чому я так зреагував на цю дівчинку. Вона така ж як і моя сестра. Маленька, мила, наївна дитина. Мене такі дівчата не цікавлять! Чи не цікавили...

Вдома я швидко приймаю прохолодний душ і щоб відволіктися від думок про Крістіну вмикаю бойовик. Фільм був не дуже цікавий, тому починаю збиратися до клубу. Ще і Макса треба заїхати забрати.

О 22:00 під'їхав до будинку друга. Він вже чекає на мене.

-По тобі годинник можна звіряти, - говорить Макс, сідаючи в авто. 

-Не люблю спізнюватися,-відмахуюся від нього.

-Ти нікому з дівчат не звонив? Хто нам сьогодні складе компанію у клубі?- питає Макс.

Та які там дівчата? Тут одна малявка сидить в голові...

-Я про це не думав. Зателефонуй ти, до Соні, хай притягне своїх подруг-мені байдуже. Сьогодні мої очі будуть приковані до однієї дівчини,- серйозно відповідаю другу. 

І це я сказав не тільки про Алю. На Крістіну я теж поглядатиму. Може її брат не такий відповідальний як я. Тому дівчаткам потрібен буде наглядач-охоронець. Іншого підтексту у цьому немає- заспокоюю і виправдовую сам себе.

-Присутність Алі в клубі не значить, що ти маєш відмовитися від клубних утіх,- торочить мені Макс.