2.2 Крістіна

Ми з Алею просто не тямили себе від щастя. Ніби що там такого- похід у клуб. Але для нас це було важливо. Це було таким собі доводом того, що ми вже дорослі і маємо право на своє життя, доросле життя.

Залишок пар ми провели за розмовами про підготовку до вечора. Я запропонувала Алі приїхати до мене, щоб разом зібратися у клуб. 

-Звісно, я приїду. Не в брата ж мені питати поради, що одягти? За його порадою я прийду на вечірку в паранджі,- весело щебетала Аля.

-Ну в тебе смак хороший, тому з образом на вечір у тебе проблем не буде. А от у мене смак так собі... В нас більше Кіра розуміється у моді, тому попрошу її допомоги,- роздумую я і вирішую написати сестрі повідомлення. Нехай порадіє разом зі мною. Друкую і відправляю Кірі:

" Сьогодні йду з Алею у клуб. Зателефонуй як зможеш-потрібна буде твоя допомога)))"

За декілька хвилин сестра прислала мені схвальний смайл.

-Кіра в справі,- весело підсумовую я.

-Добре,- без ентузіазму говорить Аля.

-Ти що, боїшся мою сестру?- здивовано питаю подругу, бо пам'ятаю,як Кіра холодно себе поводила при їх першій зустрічі.

-Та ні, просто в її присутності я почуваю себе не комфортно... А от чому-незнаю...

-Та все буде норм, подругою!- посміхаюся Алі.

Прощаємося з Алею на стоянці. Перед цим домовляємося, що вона приїде до мене о 7 вечора, щоб встигнути зібратися у клуб.

-Як день пройшов? - несподівано питає мене Кирило, коли я сіла в його авто. 

-Просто прекрасно,- уїдливо посміхаюся брату, - а твій?

-Все було супер до того часу, поки мама мені зателефонувала. Знаєш чому?

-Здогадуюся,- бурчу собі під носа.

-А я навіть не здогадувався, що буду твоєю нянькою не тільки в універі,а ще й по клубах. Я за тобою скрізь маю тягатися? Може тебе і в туалет треба супроводжувати? 

-Не треба! Я не просила маму про твою опіку! Це все батьки так вирішили! Мені такий розклад теж не подобається, але я терплю! Ти навіть не уявляєш,який для мене важливий сьогоднішній вечір! А ви мені все псуєте!!!

Переходжу на крик і душу в собі сльози. Відвертаюся до вікна, щоб Кір не бачив моїх очей,що повні сліз і образи.

-Ну чого ти мала?- підлещується брат.

Він хоч і гівнюк,але любить мене. Зараз він перегнув палицю і відчуває це.

-У мене якраз сьогодні справи в цьому клубі. Тому мені не в напряг буде відвезти тебе туди і забрати. Ну і одним правим оком за тобою пригляну.

Кирило стукнув мене у плече і протяг мені іриску. Знає гад, чим мене купити. Я обожнюю ці цукерки.

Беру цукерку,але дивитися на брата не хочу. Хай помучиться трошки.

Решту дороги мовчу і жую іриски. Їх у брата в авто виявився цілий пакуночок. Але коли ми під'їхали до будинку я вирішую порушити тишу.

-Кір, я не сама в клуб їду,- тихенько шепочу, подумки готоючись до чергової теради брата.

-Не зрозумів? - здивовано дивиться на мене Кирило, спустивши на носа сонцезахисні окуляри.

-Я з подружкою йду. Її Аля звуть. Вона приїде до мене скоро. Ми разом збиратимемося на вечірку. І підвезти до "Привида" ти маєш нас обох...

Втискаюся у сидіння і втягую шию у плечі. Ну все. Зараз буде вибух...

Але на диво Кір мовчав, тільки скули його ходором ходили. Він злився.

-Ясно, я вас відвезу. Але цинкую я тільки тебе. Про подружку твою я піклуватися не повинен,- сердито говорить брат.

-Це і не треба,- розслабляюся і веселішаю. - У Алі теж є брат. Він буде у клубі і сам приглядатиме за своєю сестрою. До речі, Аліного брата звуть Денис Громов. Він з тобою в одній групі вчиться.

-Може,я ще ні з ким не знайомився в групі,- відмахнувся Кір.

-Ти уточни, що з особами чоловічого роду не знайомився, а от із кращою половиною групи вже явно контакти налагодив, - мурчу брату в обличчя, вдаючи одну з його чергових пасій.

Брат повів куточками губ, ховаючи посмішку, але суворо гримнув на мене:

-Ти не блазнюй, сестро, бо я ж і передумати можу!

-Все, мовчу і тікаю. В мене ще багато справ.

Влітаю у будинок і розумію, що вдома нікого немає. У Кіри з мамою чергова зйомка, татко на роботі. Поділитися своїм щастям немає з ким. Тому швидко поглинаю свій обід, дбайливо розігрітий покоївкою, і зачиняюся в своїй кімнаті. Раз Кіри ще немає буду сама готуватися до вечора.

Аля теж на місці не сиділа. Подруга бігала по магазинах і  присилала мені фотки суконь, які вона придбала. Деякі екземпляри вона і для мене купила. Ось приїде і будемо обирати.

Рівно о 19:00 до нашого будинку під'їхала автівка Дена. Він особисто привіз Алю до нас. Я вискочила зустрічати подругу в домашніх шортах і майці, з розтріпаною гулькою на голові. 

-Привіт!- махаю парочці Громових з порогу.

Ден не привітався, а тільки оглянув мене з ніг до голови і беззвучно зітхнув. Я замастилася чимось чи що? Оглядаю себе- все норм. Дивний він якийсь...

-Чао!- махає мені подруга, дістаючи з авто велику валізу.

-Що це? Ти магазин пограбувала?- допомогаю подрузі, бо Ден так і сидить в машині, поглядаючи на наші потуги у дзеркало.

-Ні, тут трішки косметики і шмоток,- пихтить Аля.

-Трішки я не так собі уявляла...- сміюся з мук подруги,яка запихає у валізу сукню,що хоче втекти від своєї хазяйки.

Ми таки витягуємо валізу з машини Дена і він буркнувши нам невиразне "Бувайте, зустрінемося" їде.

-Ну не козел,- обурюється Аля,- навіть не допоміг нам. Набундючений індик! Хоче мені настрій зіпсувати. Але не вийде! У нас сьогодні важливий вечір і нам його ніщо, і ніхто не зіпсує!

Подруга підхоплює валізку і тягне її до входу в будинок. Допомагаю Алі і вже біля сходів на другий поверх нас перестріває Кирило.

-А це твоя подруга?- жуючи яблуко питає брат, розглядаючи Алю.

-А це твій брат? - саркастично мовила Аля, примруживши очі і кривляючись в сторону брата.

-Знайомтесь,Аля це Кирило. Кирило це Аля, - представляю їх одне одному.

-Дрась, може допоможеш нам? Чи ти таке ж хамло,як і мій брат?- говорить Аля, склавши руки на грудях.