2. Крістіна

Мій день починається майже ідеально. За вікном сонечко, вересень віддає нам своє останнє тепло. Я виспалася, прийняла душ і стала обирати, що одягти. 

Вчорашнього пафосу із сукнею та підборами мені вистачило. Тому сьогодні мій вибір впав на легкі білі мокасини, джинсову спідничку і білу футболочку, яку я завязую збоку. Простий макіяж і розтріпана гулька на голові.

Спускаюся у вітальню. Дуже сподіваюся, що застану маму чи тата вдома. Вчора поговорити про похід у клуб мені не вдалося. 

Але мене чекає розчарування-нікого з батьків я не застала. Тільки брат доїдав свій сніданок.

-Доброго ранку,- вітаюся до Кирила.

-Привіт і бувай,-говорить брат, допиваючи свій сік на ходу.

-Ти мене не хочеш почекати? Як мені добиратися до універу? - питаю брата.

-Нехай тебе Кіра сьогодні підвезе,у мене справи. Тому ти в її розпорядженні. Чао!

Брат махнув рукою і вискочив із будинку. Справи у нього... Дістав...

Мій настрій трішки упав, бо з самого ранку два розчарування: батьків не застала, брат послав,хоч і культурно.

Навіть снідати перехотілося. Тому вмощуюся на дивані вітальні і чекаю Кіру.

-А де Кір?

Питає сестра, коли спускається у вітальню.

-Він вже вшився,сказав тільки, що сьогодні я твоя,-  відповідаю.  -Я і не проти, бо з Кіром мені щось не подобається їздити...

-Ну сьогодні я буду твоїм водієм,-галантно подає мені  руку Кіра і вказує на авто, що припарковане під вікном.

-Я згодна,- радісно цілую сестру в щоку.

Під руку з Кірою ми крокуємо до машини, що швиденько нас доставить до універу.

По дорозі розказую сестрі про свій перший день в універі, про Алю. Мені дуже хотілося поділитися з нею своїми враженнями та емоціями. Може вийде переконати Кіру, що не так тут вже і погано. І що Аля гарна дівчина. Звичайно ж про нашу з подругою змову мовчу. Зайві проблеми мені ні до чого зараз.

Заїзджаємо на університетську стоянку. Я швиденько вискакую з авто, бо вже бачу Алю з її друзями. Махаю подрузі і вона жестом кличе мене до себе. 

-Я підійду до Алі,привітаюся до неї, та її друзів. Ти зі мною? -питаю Кіру.

-Ні, сонечко. Я не йтиму з тобою. Боюся Аля не настроєна спілкуватися зі мною. Та і її друзі мені мало імпонують, тому ти сама йди. Я вже піду в корпус. Вuona giornata, sorella! - цілує мене сестра і йде до корпусу.

Ну добре,підійду сама. Але щось я трішки хвилююся. Як мене сприйме компанія Алі?

-Всім привіт! - посміхаюся друзям подруги,а її цілую в щоку. 

Вирішую, що з іншими присутніми робити цього не буду. Ден вчора якось дивно зреагував на цей мій жест. У них так не прийнято.

-Привіт, я Стас! 

Переді мною вигулькнув високий, кучерявий, симпатичний хлопець.

- А ти Крістіна, так? Сестра Кіри? - безцеремонно спитав він.

-Так,а ти гарно проінформований, - усміхаюся йому у відповідь.

-Я про своїх майбутніх родичів маю знати все,- загадково мовив він і попрямував у напрямку Кіри.

Ще один залицяльник у сестри намалювався. Але в нього нуль шансів,я сестру добре знаю. І не такі за нею уражали. Тільки нікого вона не удостоїла навіть побаченням.

-Ну як у тебе справи? Відпросилася?- тихенько питаю у подруги.

-Ні,брат категорично проти. Мама наче нічого,а от цей бука вперся і все!- сердито мовила дівчина.

-Так,я проти,- ожив Ден.

-Ти завжди проти! Мені видно не світить побувати у клубі з подругою, погуляти, потанцювати і познайомитися з кимось, в кінці кінців. Тоді прямо зараз відвези мене у монастир в справі кінець!

Аля підвищила голос на брата. У неї аж сльози виступили на очах. Актриса! Сама такі прийоми використовувала не один раз. Навіть вчора репетирувала декілька з них, щоб відпроситися у батьків.

-Добре, я подумаю!-розтанув таки Ден. Звісно, на сльози всі ведуться.

Схоже прогрес у переговорах досягнуто! Ми з подругою перезернулися і покрокували до корпусу.

-Ну ти і актриса! Зіграно на 12 з плюсом!- хвалю подругу.

-Що, так помітно було?-розчаровано спитала Аля.

-Я думаю Ден нічого не запідозрив, - спішу заспокоїти її, - такі штучки можуть помітити тільки жінки.

Дружно сміємося і заходимо в аудиторію. Дві пари пролетіли непомітно. Викладачі у нас класні. Все цікаво і доступно пояснюють. Та і з Алею не засумуєш. У неї на кожну репліку викладача є свій смішний коментар.

Після закінчення другої пари Аля пропонує відвідати столову. Я б краще випила просто  кави з автомату. Немає в мене довіри до такого роду закладів. Але відмовити подрузі не змогла.

Попри велику чергу ми змогли зробити покупку їжі і знайти собі вільний столик. Сіли ми неподалік Аліного брата, що обідав з компанією друзів.

-Багато у твого брата друзів, - починаю розмову, - он яка компанія коло нього сидить.

-Це університетська команда з баскетболу. Хлопці завжди в столовій разом їдять-традиція.

-Ден спортсмен?-цікавлюся у Алі.

-Баскетболіст,якщо бути точнішою. Отой,чорнявий хлопець-Макс. Їх капітан. Кучерявий-Стас. Це нерозлучна трійка друзів. Вони майстри знаходити собі дівчат і проблеми на голову, - підсумувала Аля.

-Ясно,- говорю я.

Хлопці за столом стали розходитися, а трійця рушила в нашу сторону.

-А твоя сестра де? - поцікавилася подруга.

-Кіра у нас завжди зайнята. Знову зйомка у неї, - відповідаю.

Аля сидить спиною до хлопців і не бачить, що вони підійшли до нашого столика. Я намагалася подати Алі знак,але вона його не зрозуміла.

-Ой, привіт!- вигукую голосніше потрібного.

-Привіт, - привітався Ден. Інші двоє мовчали.

-Чого прийшов?-сердито мовила Аля.- Мені вже в столовій теж не можна сидіти, бо я маленька і поруч купа хлопців, що посягають на мою честь?

Подруга сердито глянула на брата і відвернулася. Спектакль продовжується!

Але тут Ден видав,звертаючись до Алі:

-Я дозволяю тобі з подругою піти до клубу. Але є три умови: не пити алкоголь, не палити і не покидати клуб без мене! Додому їдемо вдвох і це не обговорюється, -швидко і голосно сказав Ден, бо Аля вже відкрила рот, щоб щось зауважити брату.