1.4 Крістіна

Відвідини ректорату пройшли швидко. Нашій сімейці трішки поспівали дифірамби,адже це така честь для університету,  прийняти таких студентів... Бла- бла -бла і так далі... 

Після прийому у ректораті кожного з нас до аудиторій особисто проводили викладачі. Мене проводила куратор моєї групи. 

Перед входом до аудиторії я трішки хвилювалася. Нехай це перший курс і всі один одного ще не знають, мені не прийдеться вливатися у вже сформований колектив. Але все одно я хвилювалася. Навряд інших студентів особисто приводив до аудиторії куратор групи. Тому зайва увага до мене все ж таки причепиться.

-Проходьте,Крістіною, не соромтеся,- посміхнулася до мене моя куратор і відчинила переді мною двері. 

-Дякую,- відповідаю жінці і ступаю через поріг. Я навіть імені її не запам'ятала від хвилювання.

Аудиторія була невеликою і студентів у ній теж було не багато.

-Доброго ранку,групо,- голосно промовила за моєю спиною куратор.

-Крістіно,сідайте,- махнула рукою жіночка в сторону студентів, що тихенько перешіптувалися між собою.

-Угу,- мурчу і придивляюся,де є місце.

З другої парти мені помахала дівчина. Вона щиро посміхалася мені і кликала сісти біля неї. Дівчина була чимось схожа на мене, теж русява і мініатюрна. Тому я вирішила, що погоджуся на її пропозицію, бо і інших вільних місць в аудиторії не було. Ну не стовбичити ж мені всю пару посеред приміщення.

Опускаюся на стілець поряд з незнайомкою і вона одразу починає розмову:

-Привіт,я Аля.

-Приємно, я Крістіна,- відповідаю дівчині.

-Я знаю,- продовжує розмову Аля, хоча треба було б помовчати і послухати викладача.

-Прочитала про тебе в універському блозі. Там писали про вас. Ну що Кустинські тепер навчатимуться у нашому універі. От я трошки погуглила і розібралася, що ти теж першокурсниця і ми навчатимемося в одній групі. Твоя сестра на третьому курсі,а брат випускник. В мене теж є брат і він одногрупник твого Кирила. От так от!

Я ж сиділа з широко відкритими очима і слухала Алю. Про нас у блозі написали? Хто і нащо? Невже це така велика подія для універу, що її висвітлювали через інтернет ресурс? 

Аля мабуть помітила на моєму обличчі долю обурення і здивування, тому швидко затараторила:

-Ти вибач,але я дуже хвилююся у цей перший день навчання!Ще і з братом у мене трошки проблеми виникли. Він не дуже радий возитися зі мною. От я і бовкаю все, що на думку спаде...

Дівчина знітилася і щиро посміхнулася мені. Розумію, сама хвилююся.

-Та нічого, - посміхнулася я їй у відповідь.

-А мене теж брат возить до університету, бо своє авто я ще не маю...

-Бо неповнолітня,- закінчила за мене мою фразу Аля. 

Ми з нею разом захіхікали, за що заробили не дуже схвальний погляд від куратора,яка весь цей час щось розповідала студентам. Тому ми з Алею притихли і почали слухати настановчу лекцію.

Але довго Аля не змогла мовчати:

-Я думаю ми подружимося. Схоже у нас багато спільного, не тільки зовнішність,- задумливо мовила вона,вдаючи, що пише у зошиті.

Я їй нічого не відповіла,але подумки погодилася. Треба ж з кимось мені дружити в університеті. Аля здається дівчина не погана, тільки трішки балакуча. Хоча це мабуть через хвилювання.

Залишок настановчої пари ми з Алею майже не говорили. Постаралися вникнути у всі нюанси навчання у ВУЗі.

Коли пара закінчилася і ми почули рятівний дзвінок, куратор попрощалася з нами і новообрана староста оголосила, де у нас наступна пара.

-Я і без тебе знаю, де пара,- пробубоніла собі під носа Аля.

Дівчина підхопила мене під руку і потягла за собою.

-Звідки ти знаєш, де у нас пари? Я хотіла запитати весь розклад на тиждень у старости, - розпитую Алю.

-Я весь розклад сфоткала ще зранку собі на телефон,- посміхалася дівчина.

-Зараз нам у 302 аудиторію,- впевнено йшла Аля по коридорах універу.

Схоже, що дівчина дуже шустра і бойова, відкрита до спілкування і пробивна по натурі. Тому ми з нею гарно доповнюватимемо один одного, бо я зовсім не така як вона. Повна протилежність.

У мене задзвонив телефон. Кіра телефонує. Дивно.Сестра спитала де в мене зараз пара і сказала, що вона зараз підійде:

-У нас пара була у 205-й, зараз переходимо у 302 аудиторію, можеш мене там зачекати. А що трапилося, Кіро?

Питаю сестру з роздратуванням.

-Нічого,просто скучила,-відповідає Кіра.

Ага,я так і повірила. Контролює мене, бо я ж найменша. Нянькою моєю себе уявила. Мені і брата вистачає.

Ми якраз підходили до аудиторії, коли я побачила Кіру. Аля якраз розповідала мені про свого песика Річі і я щиро сміялася з цього кумедного чіхуа-хуа. Мені батьки не дозволяли заводити тваринок, бо у мами алергія. Тому я так захоплено слухала Алю.

-Кіро, щось трапилося? -запитую сестру, коли ми підходимо до неї. Цілую Кіру в щоку, бо це італійська звичка.

-Нічого, просто вирішила перевірити як ти? Чи ніхто тебе не встиг образити? Бо завдяки сарафанному рідіо до нас забагато підвищеної уваги і про наше навчання тут гуде весь універ.

Кіра зміряла мою подругу крижаним поглядом і я помітила, як Аля знітилися. Мабуть слова про сарафанне радіо подруга сприйняла на свій рахунок. Але ж у блозі про нас писала не вона, тому їй немає чого боятися Кіри.

-Все добре!-запевнюю сестру.

-Знайомся,це моя одногрупниця,Аля. Ми з нею тільки-но познайомилися і вже знайшли спільну мову. У нас стільки спільного.  Виявляється її теж до універу возить брат і ...

Але Кіра не дала мені  договорити.

-Вітаю,Алю!- сестра  простягла руку Алі і та її несміливо потиснула.

-Привіт,-натягнуто посміхнулася подруга і швидко сховала очі.

Я її розумію, коли Кіра вмикає свій режим снігової королеви то її важко витримати. Вона стає зверхньою і нестерпною. Але я її знаю справжньою і сестра зовсім не така,як хоче здаватися.

-У тебе ще багато пар? Бо у мене ще дві і я вільна. А от у Кирила ще аж три пари і чекати мені його не дуже хочеться,- намагаюся розрядити обстановку і щиро сподіваюся, що Кіра зможе мене сьогодні забрати з універу.