1.2 Крістіна

Прокидаюся рівно о 6:30.  навіть без будильника. За пару тижнів перебування тут ми вже трішки звикли до зміни часового поясу. Та і до тутешньої обстановки,норм і правил теж.

Переїзд був важким. Я так не хотіла їхати з Італії. В мене там залишилося все моє життя- друзі,плани на майбутнє,університет. Але поки я неповнолітня - мушу коритися волі батьків. Хоча брат вже хоч і 22-річний дядько, а все одно змушений був їхати з нами.

І от тепер у мене перший навчальний день в універі,який мені не подобається і вже 16-й день мого перебування тут. 

Чи хвилююся я перед початком навчання-так,але не сильно. Я більше не за навчання переживаю,а за те,чи зможу я влитися в колектив,чи знайду собі друзів,хлопця. В Італії в мене накльовувалися стосунки,але переїзд сплутав карти. Так я і залишилася нецілованою і незайманою в 17 років.

З такими думками встаю з ліжка і прямую до ванної. Але там вже зайнято. Кіра встигла першою. Прийдеться чекати. Як побачу батька подму губи стосовно спільної ванної. Раніше цей прийом діяв на батьків,адже я найменша Кустинська, улюблениця і мені завжди у всьому потакали і виконували мої забаганки.

Поки сестра зайняла ванну я вирішила подумати, що одягти. Відкриваю шафу-а вдягти нічого... Шмоток купа,але все не те. Перебираю,перебираю одяг,але нічого не подобається. Краще б тут одне щось висіло, то вибір був би очевидним.

Ще й Кіра так довго сидить у ванній кімнаті. Що вона там робить?

-Кіро,ну ти скоро там? Ми ж до універу запізнемося!

-Ще трошки і виходжу...

Сестра відповіла без особливого ентузіазму. Їй теж не сподобався наш переїзд, але в неї свій зиск від цього. Вона хоч трошки переропочила від своїх зйомок і фотосесій. В Італії у неї була супер кар'єра моделі, а з переїздом все це затихло. Але мама і тут її вже розкручує ,як модель. Тому Кіра і сердиться. Але вона в мене хороша,я її люблю і їх проблеми з мамою мене не стосуються.

-Ванна вільна,я буду готова через 20 хвилин. Тобі потрібна допомога з вибором одягу для першого дня в новому універі?

Кіра заглядає у кімнату з посмішкою. Вона завжди усміхається і виглядає на всі 100. Модель, що тут скажеш.

-Звичайно потрібна! Ти у нас богиня подіуму -все знаєш про моду і стиль, тому я не хочу на твоєму тлі виглядати селючкою,- відповідаю сестрі з ноткою іронії. Дратує мене цей вибір одягу...

-Яка я богиня? А ти зовсім не селючка,а моя красуня,- заходить сестра у кімнату.- Ну добре,що у нас є? - питає Кіра перебираючи одяг у шафі.

-Я незнаю, що доречно буде? За ці пару тижнів,що ми тут, я зовсім не зрозуміла тутешньої моди і що носять підлітки тут теж... Діловий стиль чи спортивний,яскраві кольори чи пастель? Гуччі чи Версаче, Дольче чи Філіп Плейн?

Я метушуся перед шафою і прикладаю до себе різні вішалки з речами... Ну от що тут вибрати? Шмотки брендові,але все не те. В перший день таки хочеться справити гарне враження, бо як говорять тут- зустрічають за одягом...

-Сядь і заспокойся! - Кіра всаджнує мене на ліжко і змушує закрити очі.- Уяви як ти йдеш по корпусу університету і всі на тебе звертають увагу...- говорить сестра.

-Так, бо я йду гола...- буряк у відповідь.

-Ні, бо ти йдеш по корпусу з високо піднятою головою, модельним кроком і одягнена у...- з паузою шепоче Кіра.

Закриваю очі і намагаюся уявити цю картинку. От я йду по коридору, навколо безліч безликих студентів і я йду така поміж одягнена у...

-У бежеву сукню від Гуччі!!! - кричу я і вскакую з ліжка,- Дякую, сестричко! Далі я вже сама, а ти теж іди збирайся,ато в рушнику ти ще на публіці не з'являлася.

Обіймаю сестру і підстрибуючи від радості, що образ на сьогодні готовий біжу у ванну,наспівуючи улюблену пісню. 

Швиденько душ,висушую волосся, підкручую його трішки на кінцях і фарбуюся. Добре, що частину своєї косметики Кіра залишає у ванній. Тут стільки всього, що можна зробити професійний мейк за лічені хвилини. От я і роблю собі смокі-айс,але з коричневих відтінків тіней, щоб відтіняли мої корі очі. Наношу трішки рум'ян, нюдову помаду. І вуаля- виглядаю не гірше Кіри на подіумі.

Забігаю у кімнату, швиденько одягаю обрану сукню, підбираю сумочку і спускаюся вниз.

На сходах зустрічаю брата, що невиразно щось буркнув в мою сторону. Ну звісно він не задавлений, що його змусили возити мене в універ. Та і я не в захваті теж,але дітися нікуди. Я ще неповнолітня і авто мені не світить поки що. Кіра весь час пропадатиме на зйомках,як це було в Італії,тому не неї розраховувати не приходиться. От і випала ця важка участь Кирилу.

Мама вже чекає на нас у вітальні. Бажаємо один одному доброго ранку і якраз заходить Кіра. Мама передає нам вітання і побажання гарного дня та продуктивного навчального року від батька. Він як завжди на роботі. Оцінюючи наш вигляд вона оглянула нас усіх і не втрималася від пари шпильок. Така вона у нас- жертва моди. Все у неї має бути ідеально.

Спочатку отримав Кирило.

-Синку, треба було темнішу одягти сорочку. Ця не дуже пасує до твоїх очей,-зауважила маман.

-Я і так красунчик, колір сорочки цього не змінить,-відрізав їй брат. -Кріс,я чекатиму тебе у машині.Не барися!

Сухо цмокнувши матір у щоку Кирило швидко вийшов із будинку, щоб не нариватися на чергові коментарі.

-Мамо, а чому я маю їздити до університету із Кіром? Він явно не в захваті від цього і кожного разу підколює мене, що я тепер залежна від нього,якщо буду погано поводитися і не слухатиму його,то ходитиму пішки! Чого мене Кіра не може підвозити?

Не витримую я і видаю свої претензії мамі. Нікому це не подобається,ні мені,ні брату. Невже не можна вигадати альтернативу?

Награно складаю губи трубочкою і корчу обурену гримасу. Раніше такий номер у мене проходив перед батьками,але мабуть не зараз.

-Зайчику потерпи трішки,-промуркотала до мене мама,- тут зовсім не такі правила як в Італії, тому за кермо ти зможеш сісти тільки після 18-ти років. А поки що Кирило буде у тебе персональним водієм. Для нього це буде корисно, адже відповідальність не його фішка. Та і нам з татком так спокійніше-ти завжди під захистом та під наглядом брата будеш. Адже ти он яка красуня,нам треба тебе берегти.