1. Ден

Прокидаюся від напористого стукоту у двері. Я знаю, що це мама. Вона ніколи без дозволу не зайде в кімнату. Принаймні у мою. До сестри вона може і без стуку зайти. Зі мною інша справа. Чи то вона мене боїться голим застати чи дівчину в кімнаті побачити- незнаю.

Дівчат я додому не воджу. Не вважаю за потрібне водити мимовільні інтрижки в свій будинок. Мій дім то мій дім,а не будинок для зустрічей. Тому всіх своїх красунь я воджу тільки в готелі та мотелі. Оце якраз ті місця, де можна провести ніч з дівчиною. 

Так, може це і неправильно,що дівчина в мене тільки на одну ніч. Я отримую те що хочу і все. Далі мій інтерес пропадає і дівчина мені вже не потрібна. Іду на пошуки нової.  Благо, що такого добра вистачає.

-Так,мамо, заходь,- відповідаю матері. Вона заходить у кімнату вже нафарбована і при параді. Коли вона все встигає? Ще ж тільки 6:30?

-Денисе, доброго ранку! Зайшла побажати тобі гарного дня і нагадати- Алю до університету ти ж возиш. І назад бажано теж.

-Я пам'ятаю,ма!- сердито буркнув я і накрився ковдрою з головою.

-Синку, не сердся. Це ненадовго. Лише місяць до повноліття Алі і все. Потім вона отримає авто і сама буде їздити. І таксі ніхто не відміняв. Але перший тиждень навчання я хочу, щоб ти був поруч. Для неї це важливо.

Мама знімає ковдру з моєї голови і дивиться на мене з розумінням та проханням в очах. Ну як я можу відмовити? 

-Добре,мам, я повозюся з Алею. Але тільки до повноліття!

-Дякую,- цілує мене мама в чоло і виходить із кімнати.

Я ж розкидаюся на ліжку. Ну як я можу відмовити матері? Ніяк... З тих пір як не стало тата, я намагаюся не розчаровувати маму.  Мені було лише 15,а сестрі тільки 10.

Ми вчилися жити заново всі. Ми з сестрою без батька і його захисту,  його любові та опіки. А мама без чоловіка, опори, його підтримки. Важко було... Мама продала батьків бізнес,довго була в траурі. Ми з сестрою витягували її із депресії як могли. Хоча нам теж було важко...

Тепер я один чоловік в родині. Хоча мама опанувала себе,відкрила свій ювелірний бізнес та забезпечує нас,але я відчуваю на собі певну відповідальність за сім'ю. Чоловічу відповідальність.

Мама дуже любить свою роботу. Вона врятувала її від затяжної депресії і тепер вона пропадає там весь час. Ну і добре, їй так підходить і нам теж.

Піднімаюся з ліжка і прямую в душ. Важко прокидатися так рано... Все літо ми з пацанами гуляли досхочу і прокидалися інколи аж під вечір. А тепер почався навчальний рік, попереду диплом і треба брати себе в руки. Це важко, але треба.

Виходжу з душа і одягаюся -світла футболка-поло та світлі джинси. До сніданку спускаюся без особливого захвату. Адже Аля вже явно чекає на мене і почне розпитувати знову і знову про універ. Вона така щебетуха, навіть незнаю в кого вона така. Сестра і мертвого заговорить,як захоче.

І правда,сестра вже сидить за столом і наминає млинці,приготовані нашою кухаркою.

-Доброго ранку,сонько!-посміхається сестра з набитим ротом.

Ну от яка вона студентка? Це ж ще дитина. Така мала, наївна, безпосередня та щира. Аля така тендітна і маленька, що на студентку вона не тягне зовні. Максимум на десятикласницю. Це русяве чудо почало мене одразу завалювати питаннями:

-Як спалося? Тебе мама розбудила? Бо мене не треба було будити,я сама прокинулася о 5:00! Так хвилююся перед першим днем в університеті...

І понісся потік непотрібної мені інформації! Я рідко слухаю сестру, бо в неї з рота думки вискакують швидше, ніж їх мозок фільтрує. Ну ось така вона в мене- говірка,але рідна і я її дуже люблю. Тому цей рік в універі буде цікавим не тільки через диплом та завершення навчання,а ще й через сестру за якою я буду приглядати. І це навіть не через прохання мами,а тому що я так хочу. 

Поглинаю свій сніданок під розмови Алі. 

-Все, поїхали. Бо мені ще Макса треба заїхати забрати, поки його авто у ремонті.

-Добре!- погодилася сестра і швиденько доїла. Аля схопила свою сумку, що гарно пасувала до її фіолетової сукні, і побігла за мною на вулицю.

День видався гарним, теплим і сонячним. Так і хочеться наплювати на все і залишитися вдома, біля басейну. Але ні, літо скінчилося і відпочинок теж. Та і сестра вже сиділа в авто і махала мені.

Забираємо Макса з дому і мчимо до університету. Аля знову щось щебече, а Макс навіть піддакує їй- ну прям джентельмен.

Доїзджаємо до універу і на стоянці хтось зайняв моє місце.

-От козли!-бурмочу під носа.- Це мабуть хтось із першокурсників зайняв моє місце, тепер спробуй знайти місце нормальне...

Настрій упав одразу. Начебто нічого такого,але ранній підйом, щебет сестри без перестану і оця стоянка- все разом мене роздратувало.

Паркуємося і виходимо з авто. До нас одразу підтягується Стас. Нас троє друзів, троє братів- я, Макс і Стас.

Стас одразу починає травити тупі жарти з яких ми з Максом ржемо. Ну хоч якось мій настрій підніметься.

За Стасом підтяглася Соня. Ця дівчина красуня брюнетка, що сохне за Максом. Але цей хлопець не створений для серйозних стосунків,як і я. У них там були якісь інтрижки влітку,потім розбірки- мені все одно. Зі своїми дівчатами не завжди встигаю розібратися,не те що за чужих слухати і думати. Але тепер Соня скрізь намагається бути поруч із нами, щоб підставити в разі чого Максу своє плече. Ну і не тільки його...

-Сонь, знайомся,це моя сестра Аля,- знайомлю дівчат.

-Привіт,- посміхнулася Соня до Алі. Гарна зараза, шикарно виглядає,але дівчина друга табу. Хоча вона і не дівчина йому,але за друзями не підбираю.

-Привіт,Аля,- защебетала сестра. Ну от і добре, нехай Соньку заговорює тепер. Бо в мене голова вже гуде.

Стоїмо на стоянці, спілкуємося і сміємося. Все як завжди. 

Але ні. Цей рік не такий буде,як я собі планував.

Все почалося, коли на парковку заїхали два нових, незнайомих нам авто-чорний Крузер і червоний Міні Купер.

- Не бачив, щоб у когось із наших були такі тачки,-задумливо протягую я.