Моя сила

-Підйом блять!- я прокинувся від цього дикого крику Мі мені на вухо.

-Якого дідька? Ти що з дубу впала?- розриваюсь я.

-Сьогодні ми повинні твою силу вдосконалювати, а ти тут лежиш і дрихнеш! Бери свою косу та пішли на полігон!- Я був в шоці від того, якою мі може бути, бо я пам'ятаю її тільки тихою та спокійною. Та мені цікаво, що саме ми будемо робити сьогодні. Плюс, я вже довбаний дух, я готовий до всього. Судячи зі слухів, той Деймон якийсь сильний дурачок, Діана його дівчина і судячи з усього вона проміняла все на владу та силу. Ну що ж, мені доведеться тренуватись більше. Та хотілось би знати яка сила насправді ховається в мені. Бо просто махати косою чи чимось подібним я не хочу. Я не один раз дивився фільми де люди мають супер силу, і такі самі бажання є і в мене. Я витер очі, встав і повільно-повільно почимчикував до ванної. Потім я згадав, що я дух і це мабуть не обов'язково. Та запах з рота нагадував скисше молоко і хліб з пліснявою. Цікаво, якщо люди їдять сир з пліснявою, то чому не можна їсти хліб з цією самою пліснявою? Я вирішив спитати у Мі, чи варто мені змиватись, бо я ще не дуже досвідченний в тілі духа.

-Як хочеш. Це особливо ролі не грає, бо духи не відчувають запахів інших духів. Тобто, ми відчуваємо запах, але я не можу відчути запах янгола чи демона, а вони не можуть відчути мене. Ну коротше, ти зрозумів.

-Ага, ясно...- я зрозумів те, що я нічого не зрозумів, але все рівно. Я все таки піду приведу себе в порядок, бо хочеться показати Мі, що я можу бути красивим і готовим до тренувань. Моє волосся знову було схоже на шматок лайна,а тому мені довелось хвилин двадцять приводити в порядок одне тільки волосся. І тут різко...

-Сука де ти шляєшся? - вривається Мі з косою та починає кричати,- ми маємо вже тренуватись, а ти тут на своє відображення лисого ганяєш.

-А-а-а-а-а, та все, все, я йду,- не на жарт я перелякався,- я вже біжу.

Я вийшов на полігон і нічого такого я не помітив. Було лише поле, простий степ і десь в далечі виднілось дерево. Я повільно почав підходити до дерева, але воно не ставало ближче. Через пару хвилин я відчув, як щось стрімке наближається до мене. Я хутко дістав косу і розвернувшись побачив Мі, яка летить на мене з косою.Я в останній момент встиг підставити свою зброю, аби мене потім не збирали по частинам. Я нічого не розумів... Навіщо їй мене атакувати? Невже це таке тренування? Але хіба, не було б логічніше спочатку розказати мені про тонкощі, а потім вже старатись убити? Та схоже у Мі інші способи. Поки я мислив про спосіб її тренування, вона продовжувала атакувати мене, а я відчайдушно захищався. 

-Ти мусиш випустити свою таємну силу!- заговорила Мі,- збери всі свої думки, на своїх бажаннях, подумай, яку б силу ти дійсно хотів.

-Силу...- через декілька секунд я хитро посміхнувся і відпихнувши Мі від себе, мовив,- таємна сила- геть одяг!

-Га?- на обличчі в неї зависла міміка повного розчарування і переляку одночасно. Буквально через пару секунд весь її одяг злетів геть і вона залишилась повністю гола.

-Так! В мене вийшло!- почав радіти я.

-Ідіот!- я отримав від Мі кулаком в живіт,- як ти з  такою силою збираєшся перемогти Деймона? Зовсім кукуха поїхала?