На той світ

Прокинулись ми вночі, бо автобус зупинила поліція і заставили нас показати все що ми везимо. У нас речей не так багато, а от навіщо одному чоловікові сорок кілограм сала та п'ять кілограм солі... Як виявилось він старається створити новий вид солі, і щоб не заплутатись, насипав окремий вид в окремий маленький пакетик. Довго йому доводилось доводити поліції, що це не наркотики...Звісно не обійшлось без обшуку і інших пасажирів. До нас особливо питань не було, хіба що те, куди ми всі їдемо. Однак той чоловік це єдина проблема. Їхала ще жінка, яка була дуже затятим релігійним фанатиком. На всі запитання поліції вона відповідала: "Так Бог звелів"- і це добряче дістало правоохоронців. Водій давно вже заснув, та заснув так, що тільки запах пива зміг його розбудити. Амі та Ліонель були дуже втомлені, а мені довелось ще якось вкладати цих двох, бо мої плечі більше витримують. Наступні дві години я стояв, пкои дівчата лежали на сидіннях в більш зручних позах. Вже через годину ми приїхали до села в якому маємо зустріти Мі. По словам Амі, вона на одному з кладовищ, однак із-за того, що зараз в неї багато роботи, то знайти її не так уже і просто. Щоб людина попала в світ духів і сам став духом, треба саме закляття некроманта, так буде і швидше і гарантовано посада духа.Коли людина просто помирає, то її долю вирішують, а це може тягнутись близько місяця на Землі. Однак треба вибирати яким саме духом ти будеш, а це залежить від того як ти прожив життя. 

Оскільки зараз була п'ята ранку, то нам необіхдно знайти місце де нормально відпочити. Звісно було непогано зразу відпочивати на кладовищі і зустріти там Мі, однак не думаю, що там є якісь приємні місця. Звісно я був готовий до всяких цікавих подій, однак зустріти чийсь труп в одному з будинків... Як виявлось пізніше, це був лише маникен, а точншіе секс-лялька. А чи можна назвати секс-ляльку маникеном? Без поняття, але я неймовірно сильно перелякався. Коли дівчата вийшли з будинку, то я перевірив цю ляльку на працездатність. Мене не сильно бентежило те, що вона трохи побита та брудна, головне щоб в тому місці було все добре.Та тільки я хотів перевірити все внизу, як я відчув, що хтось стоїть позаду мене. Я повільно розвернувся та побачив дуже злих дівчат. Хоч Амі і янгол, але розлючена була немов диявол. Звісно я отримав по голові та покинув той дім. І дійсно, я той ще дурник, бо в мене двоє дівчат які не проти переспати зі мною, а я тут секс-ляльки розглядаю. Все таки ми знайшли гарний будинок для відпочинку, а тому тихенько там заховались. Це не був готель в Монте-Карло, однак краще ніж на сирій землі.  

Ранок. Ми прокинулись ближче до десятої ранку і рушили до кладовища. Принаймні ми так мали поступити, але ні, Амі та Ліонель дуже хотіли спати далі та їсти. І не питайте куди поділись ті продукти які ми купляли на передодні. Ці двоє з'їли майже все як тільки ми сіли в автобус. Ми навіть не рушили, а вони вже наминали смаколики. Тому сьогодні зранку прийдеться обійтись без сніданку, принаймні поки ми не знайдемо крамницю. Тож, через годину, дівчата таки встали, але встали, не означає, що пішли. Поки вони вдягнулись, поки привели себе до ладу, то пройшло ще півгодини. Ми вийшли з будинку, однак ще не одноразово повертались додому, бо забували різні речі. Чомусь Амі не могла жити без померанчевої заколки, а тому ми ще з годину шукали цю тупу заколку. І тільки через годину з'ясувалось, що вона була на її волоссі. Нарешті, ми вийшли, і вже через десять хвилин ми були на кладовищі. Нас зустріла велика арка, а на ній назва цього кладовища "На небо". Так собі звісно назва, однак є гарантія, що люди попадуть на небеса. Амі та Ліонель старались якось викликати Мі, але поки без результату. Та тільки мені потрібно було зайти в маленьку церкву, як чиясь коса впала мені на плече. Я почав кричати не своїм голосом та бігати неначе мене бджола вкусила. Та вже через пару хвилин я врізавсся в груди. Я налився червоним кольором, а ці прекрасні молочні залози були такі великі, що перекрили мої дихальні шляхи. Я глянув вгору і помітив Мі, а її бліде обличчя почервоніло. Як тільки я зрозумів, що відбулось, я відстибнув та почав вибачатись перед нею. Мі, підійшла до мене та поцілувала, від чого я буквально загубив дар мови. Вона сіла на мене зверху, і звісно, в цей момент заходять дівчата. Всі троє почали сперичатись між собою, хто мав поцілуватись зі мною першою. Я сидів та був в певній ейфорії. Пізніше я таки прийшов до ладу, і заспокоїв цих троьох.

-Стоп!- крикнув я,- ми сюди не для цього прийшли!

-А для чого?- Питає Мі.

-Мене потрібно вбити, щоб я міг стати духом і перемогти когось-там, щоб ми не сдохли як пацюки.- пояснюю я.

-Зрозуміло... Це остаточне рішення?- питає Мі,- бо це неймовірно важливо рішення і назад вже вороття практично нема.

-Так... Це необхідно, щоб ми могли врятувати світ. Чесно кажучи, я взагалі не розумію, що це значить, а тому давай. 

-Ну тоді мені необхідно тебе роздягнути, бо інакше неможливо провести цей ритуал. 

-Гей! А ну стій! Тільки я можу роздягати свого володаря! Ми стільки не бачились, а тому тільки я маю право!- карчить Амі.

-Стій!- завелась Ліонель,- ти тут у нас янгол, а значить маєш спеціальних вести тихо. Я демон і маю подібним займатись.

-Взагалі-то, тільки я маю це робити, бо я некромант і тільки я знаю цей ритуал. Тому ти мій любий, роздягайся до трусиків, та лягай прямо в труну.

Після її слів , добряче злякався, бо не очікував, що буду там настільки рано. Хоча в цей момент мене більше цікавить питання:"а що буде з батьками?"- бо вони ж не знають, що я зараз загину. Я зможу повернутись на Землю знову, однак я буду вимушений забути все про життя в формі духа. Я все таки ліг в труну і закрив очі щоб не бачити того, як мене будуть вбивати. Якби мені не хотілось побачити їх голими, але я підлетів неначе в фільмах, а навколо мене було зелене сяйво. Я відчуваю, що починаю засинати, а потім різкий спалах та біле світло. Я опинився в білому вимірі, де нічого немає крім білого простору. Через пару хвилин я зустрічаю Амі, але трохи інакшу. Її волосся було дуже довгим, крила, а форми стали трішки більші. Ліонель та Мі виглядати приблизно так само, але я... Мені дали умовне дзеркало і я глянув на себе. Я- ельф... Ну, якби я не хотів бути демоном, але враховуючи мій стиль життя, то я підходжу тільки під ельфа. Мої довгі вуха, світла шкіра, та значки стали як у кішки. Оскільки ритуал проводила Мі, то і ніяких відборів від Богів не було. Пройшло все ніби швидко, але в реальному світі пройшов тиждень.... Я ж був тільки дві хвилин, а в світі цілий тиждень. Я впевнений, що мене шукають батьки, але я маю врятувати світ. Все таки, якщо ця комедія перейде в бійку, то я згоден. Все таки моє нудне життя стає не таким нудним. Мені цікаво, хто ж такий той чувак, який заставив настільки сильно налякати дівчат. З тих пір як я побачив його, мені стає лячно від очікування його наступного візиту...