В магазин

Сьогодні ввечері я заснув в обнімках Ліонель та Всі, однак це було як тоді, з одного боку чудові груді третього розміру, а з іншого лише першого... Така нерівність трохи заважала мені, бо лежати було дуже не зручно. Моє тіло заніміло, а рук я геть не відчував. Зважаючи на те, що це була ніч- розбудити цих твої було практично неможливо. Все таки мені необхідно було це зробити, бо інакше з моєї дельти річка впаде в моє ліжко, хоча мала в протоку Унітаз. Я почав думати як їх розбудити, бо просто слова не допомагають, а тіло було стиснуте. Але я все таки знайшов вихід з цієї ситуації- вкусити Ліонель за груди. Оскільки моя голова була повернути саме до грудей Ліонель, то мені нічого не залишалося як легенько кусьнути її за сосок. Однак вона не прокинулась, а на обличчі була посмішка. Але як тільки я це зробив сильніше, то вона різко прокинулась і легенько закричала. Її вираз обличчя мав змішані емоції, щось між "як ти посмів" та "чого ти зупинився". Після цього прокинулась в Амі , а моє тіло було звільнено від цих жахливих оковів. Я стрімко побіг до унітазу, бо розумів, що моя річка ось ось вийде з берегів. Добре, що я встиг, а то я уявляю картину, як я біжу, і одночасно з мого крокодилу ллється мій вечірній чай. Коли я повернувся, то вираз у дівчат нагадував мені те, навіщо ще вони сюди взагалі прибули. Оскільки сексуального виховання як такого в них нема, вони лише спостерігають за іншими, то звісно їм було цікаво це пережити на собі. Я так подумав, що хто зна, чи буде в мене такий шанс, тому просто забив та вирішив діяти. Дівчата звісно зраділи, але наступна фраза Амі перебила мені все бажання: " Я дуже здивована, хоч нам це заборонено, і за це людину навіки вічні посадять в безкінечність, а мене стеруть геть, але мене це не лякає! Я хочу тебе!"- після цього ч зразу перемістився в інший бік кімнати. Дівчата не зрозуміли цього, особливо Ліонель, але моє пояснення, що безкінечність казана-де не зупинило їх. Тільки після третього разу вони мене таки послухала. Я вже думав, що проведу залишок свого життя в чорній дірі. Амі та Ліонель заспокоїлись і ми всі лягли спати.

На ранок я очікував ображені обличчя дівчат, бо вночі не зміг їх задовольнити, але ні. Вони посміхались та дякували за ніч, однак за що дякувати я так в зрозумів. Як виявилося у янголів ерогенні зони не там де у людей я в в крилах. Вночі я навіть не помітив їх, а тому коли випадково тримався за них чи якось зачепив, міг залишити невинності Амі. Хоча дивно, вона прожила на планеті певний час, невже вона ні разу не займалась сексом? Хто зна, але я сподіваюся, що за це мене не закинуть в безкінечність. Мені стало цікаво, чому Ліонель була так задоволена, і як виявилося, що її груди це головна ерогенна зона. А тому, коли я її будив укусом, то міг її завести і щось в тому роді. Тепер ясно чого вона подивилася. Перший раз мабуть дуже болючий. Дуже сподіваюся, що ця участь не настигне ельфа Еда. Мені навіть важко уявити, які ерогенні зони в Мі, що вже казати про Еда. Так чи інакше ми всі сіли за стіл та почали смакувати смачний сніданок. Мені було важко сказати, що відбувається за столом, бо майже всі мовчали, а Амі інколи червоні коли дивилась на мене. Мій тато це помітив і судячи по його погляду, він зрозумів, що могло відбуватися. Не хотілось би щоб він це знав, але дуже сподіваюся, що цієї розмови не буде. Останній раз коли він мені розказував про секс, мені було противно слухати, плюс на той час я був малий. Зараз я хоч і виріс, однак досі статевого акту як такого не було, хіба що мінет від янгола. Цікаво, чи є ще люди які побачили своїх духів і ті робили йому мінет? Бо якщо ні, то мене можна назвати справжнім мачо. Я геть забув, що мені необхідно стати духом, бо треба побороти того придурка Деймона, а для цього я маю померти. Треба вибрати найбільш швидкий спосіб сдохнути, не хочу в останні хвилини мучатись. 

Після сніданку я зібрав речі та сказав батькам, що мені необхідно сходити в крамницю, так як я відправляюсь в подорож. Ми підемо на кладовище яке знаходиться через три села звідси, саме там має бути Мі. Вона експерт по смертям, думаю вона допоможе мені померти правильно. Однак перш ніж йти треба купити не тільки їжі, але і трохи одягу та всякі додаткові штуки. Я сказав дівчатам, щоб ті вдягались, але вони знову почали сперечатись хто яку сукню вдягне. Мені ще п'ятнадцять хвилин прийшлось їх заспокоювати. Врешті-решт вони заспокоїлись і ми почали взуватись. Але і тут стались казуси- кросівки. Обом дівчатам сподобались одні і ті самі кросівки. Вони там ледь не побилися, могло навіть дійти до того, що вони використали б магію, а це батькам краще не бачити. Але я зміг вирішити це питання: вдягнув лівий кросівок на ліву ногу Амі, а правий на праву ногу Ліонель, а на інші ноги інші кросівки. Принаймні вони заспокоїлись, на скільки довго- невідомо, але хочеться вірити що на довго. Ми все таки вийшли на двір і пішли до магазину. Погода була не дуже, снігу майже не було, але бруд був майже повсюди. Приходилось в якісь моменти стрибати через калюжі та якось оминати ці важкі квести. Інколи я не розумію дівчат зовсім, бо тільки вони можуть взимку просити морозиво, а через долю секунди ватру біля лісу. Не те щоб я був проти, але блять, звідки я візьму ватру? А ліс взагалі в протилежному боці. Якось ми таки дійшли до гіпермаркету, а тому я дав завдання дівчатам купити все необхідне. Я пішов вибирати ліхтарики та розпалювачі для вогню, на всякий випадок. Дуже хотілося б щоб нам не довелося ночувати на вулиці, але всяке може бути. Через пару хвилин прийшли дівчата з повним візком всякої хріні. Крім їжі та чомусь лежали три комплекти нижньої білизни, парфуми, капці, пару ножів для сиру та секс іграшки. Я би ще зрозумів одяг, але де вони знайшли секс іграшки? І як їм їх продали. Ліонель могла звісно впливати на розум людини, але не думаю, що вони додуматись до цього зараз. Коли вони попадають і крамницю, то їхні мізки просто кудись пропадають. Мені довелося взяти все в свої руки, бо інакше вони б скупили весь гіпермаркет, а з потрібного в них тільки продукти. Але і ті продукти не всі які треба. Не зрозуміло для чого вони купили чіпси, пончики та чотири кілограм цукерок. Коли я все таки пояснив їм, що треба було купити вони просто ходили поруч та мовчали, бо зрозуміли яку помилку допустили. Ми проходили в магазині близько двох годин, і нарешті ми закінчили ці добані покупки. Коли ми вийшли з крамниці то розмістили товари по рюкзакам, щоб було зручніше нести їх в дорозі. Рюкзаки були дуже важкі, але це все таки краще ніж тягнути важкі пакети в руках. Тепер залишилося лише чекати потрібного автобуса і вирушити в путь. Вже потроху вечеріло ,а ми сіли в автобус майже вночі. Втомлені дівчата впали мені на плечі та заснули, а все ще думав та не вірив, що мені скоро прийдеться померти. Хоч це і заради світу, але все одно, ідея мені не дуже подобалася.