Поворот

Розділ 11

(Поворот)

                В мене бажання лягти коло каміна, скрутитись калачиком та заснути як кішка. Шкода, що каміну у нас немає, лише євроремонт в будинку, не все так погано як здається спершу. Але от одна думка засіла мені в голов: «Цікаво, як люди живуть навіть не підозрюючи, що за ними слідкують духи? А як же хлопці-холостяки? Мабуть якщо сказати їм, що хтось спостерігає за їх мастурбацією, то вони різко нальються червоним кольором.» Звісно думка трохи дивна, але я більш ніж впевнена, що це може виглядати саме так. Чесно кажучи, я вже втомилась від всього цього, від духів та від того, що я бачила вночі. Я надто багато знаю, якщо я буду знати ще більше інформації то боюсь, що мене можуть вбити.  Я вирішила заварити собі гарячий чай ,взяти шоколадку та трохи відключитись від цього світу, але тільки-но я забула про все на світі, як в мою голову прийшла думка, що треба допомогти Муні із тим хлопцем. Мені самій аж стало цікаво, що з тим хлопцем не так; всі спроби дізнатись бодай якусь інформацію не закінчились успішно, бо вона тупо нічого не пам’ятає про своє точне минуле. Єдине, що вона знає, так це те, що вона мусить знайти його, бо для неї він дуже важливий. Вона розказала, як вони гуляли разом та як жили разом, однак нічого про своє давнє минуле вона не знає. В мене була думка, що вона теж дух, однак в такому випадку, вона мала б пам’ятати своє життя як до так і після смерті. Ці думки залізли глибоко в мою голову, тому я не змогла відпочити так як хотіла, а навпаки на нервах з’їла весь шоколад. На кухню зайшов Деймон . Він кинув на мене погляд та став заварювати собі чай. В повітрі зависла мертва тиша, таке враження ніби стали підохрювати один одного а чомусь, але частково це так і є. Я пам’ятаю ту ніч, коли щось було на подвір’ї та тримало в руках частину важеля. Мені тепер стало страшно знаходитись поруч із ним, бо хто знає яка насправді його личина. Він сів до мене за стіл, та знову кинув погляд, його червоні очі ніби залазили мені в душу, від чого мені було ніяково. Я відчула щось не ладне та вирішила піти, але він мене спинив:

-Чекай,- каже Деймон,- я хочу в тебе спитати,- каже він тихенько надпиваючи чай,- що краще: помста чи прощення?

-Ну,- зробила вигляд, що задумалась, але насправді чекаю чогось цікавого та навіть небезпечного,- особисто для мене краще помста якщо тобі хтось зробив погано. Чому я маю пробачати того, хто робить мені погано?- відповідаю я.

-Твоя відповідь логічна, але не відповідає твоєму образу,- каже той, а я стараюсь зрозуміти, що він від мене хоче,- чому ти така добра до тих, хто зіпсував твої щасливі неділі, а також вихідні під час свят? Чому ти досі не показала, що насправді ти всім серцем бажаєш смерті Богу та релігіозним фанатикам.

-А чому я маю напружувати свій зад заради якогось шматка лайна?- кажу я, але розумію, що зовсім не це хотіла сказати, не розумію, що зі мною твориться.- що ти від мене хочеш? Чого ти добиваєшся?

-Слухай,- каже він та повільно встає із-за столу, а після підходить до мене. Його вираз обличчя змінився, а на лобі виступив дивний візерунок який нагадував  нанограму, але ще з додатковим колом навколо. Його очі стали мов вогонь, а від нього несло темною енергією і наіть проста людина відчула б його внутрішній стан.- Тоді стояв я, і ти це бачила через вікно кухні. Так, частина важеля у мене, але я не збираюсь тобі її віддавати, бо завдяки ньому, ми можемо помститись Богу та іншим за їх злочини. Тільки уяви: ми сидимо на троні та створюємо новий світ- світ із ідеальною гармонією та жодних воєн. Навколо буде тиша, а ти отримаєш все те чого тільки захочеш. Якщо ми зберимо армію, то зможемо пробити ворота Раю та потрапити до самого Господа, ми зможемо знищити дев’ять кіл Пекла і Сатану разом із ним, а короля некромантів ми закинемо в безкінечність. Тільки подумай, як це буде круто.- тихенько на вушо шепоче він.

-…- Я не могла нічого відповісти, мої очі відкрились, а в голові лише дві думки: «Давай, зроби це,  ти ж так цього хочеш!» та «Стій, повернись на землю, ти ж хотіла стати героєм!». В моїй голові завсила тиша, а потім знову ці думки. Я не розуміла, що мені робити ,кого слухатись та куди бігти. Перед очима пробіглось все життя, а моя фантазія не давала мені спокою та я уявляла як буду сідати на трон. Та врешті-решт, мої бажання здолали мене і логічне мислення мене покинуло і тепер я забула хто я.- Ах-ха-ха-ха! Думаєш, ми зупинемось на цьому нікчемному світі ,адже є ще тисячі інших світів. Я стану твоєю королевою!- В цей момент заходить Чак який зразу зрозумів, що сталось і накинувся на Деймона, але його коса не встигла зачепити його, бо Деймон разом із Діаною зникли.

                Чак, який стояв посеред кухні довго думав чому так сталось і як він міг це допустити. Окрім нього заходить ще Ніа ,яка встрати дар мови після того , як дізналась, що сталось. Для них це був повний шок. Вони не могли це уявити навіть у страшному сні ,але на жаль це сталось. Чак не хотів сидіти склавши руки, але він і подіяти нічого з цим не міг, бо вони могли перенстись куди завгодно. Але Муня, яка сиділа під дверима весь час як говорили Діана та Деймон, не витримала та пішла до свого коханого. Швиденько зібравшись, вона вибігла із дому та рушила до нього. Холодний вітер дув прямо їй в обличчя, а сніжинки залишались на віях, але це не зупинило її. Бажання цієї дівчини, було настільки велике, що жоден океан ні зміг би вмістити стільки кохання та упертості. На телефоні була дванадцята година ранку, сонце світило, але не гріло; її чобітки вж промокли наскрізь від снігу та грязюки, але вона продовжувала бігти. Кожен кілометр був для неї дуже хвилюючим, але в одну мить вона почула чийсь голос, він сказав: «Поцілуй його, і тоді ви все згадаєте!». Вона заупинилась ,обернулась, але нікого поруч не було, та не зациклюючись на цьому вона продовжила виконувати свою ціль. Ще пару зупинок автобусом і вона нарешті зможе зустріти його, того кого шукала дуже довго.