Скарб

Розділ 6

(Скарб)

                «Бум!»- я аж підстрибнула від такої неочікуваного початку дня. Щось незрозуміле грюкнуло на десь в домі, та так, що здавалось ніби це була бомба. На секунду в мене почалась паніка, а в голову лізли різні думки: «Грабіжники? Та ні, кому я треба, а може терористи хочуть продати мене на чорному ринку? Блять, що ж робити!»- та вже через пару секунд влітає в кімнату Ніа і каже мені що Деймон все зіпсував. Як виявилось потім, вони хотіли для мене приготувати сніданок у ліжко, щоб підтримати мене, та щось явно пішло не так. Мені було дуже приємно що вони піклуються про мене, та не так я уявляла сьогоднішній ранок. Зразу після Нії в кімнату заходить Деймон з тарілкою, а на ній лежали млинці. Принаймні це мало бути млинцями, бо майже всі вони вийшли горілими. Я не стала їх лаяти за те, що вони ледь не спалили кухню і трохи пересмажили млинці, бо вони перші хто бодай якось проявив до мене увагу, а особливо Деймон в якого я чогось закохана. Я трохи поїла млинців, та пішла вмиватись. Дорогою я зайшла на кухню і була ще в більшому шоці: скрізь літав попіл, раковина забита невдалими дублями млинців, а стілець ще й досі горів. Я з круглими очима пішла до ванної, а тим сказала все прибрати, хоча б палаючий стілець поки він не підпалив весь дім. Поки я милась в душі, то думала як же можна було так влипнути. Батьки під магією і вони ніби мене не помічають, йдуть рано зранку на роботу і повертаються вночі, таке враження ніби хтось із них зробив так, щоб вони нам не заважали. Я навіть стала сумувати за їхніми правилами на рахунок релігії, навіть посміятись не можу над цим, бо їх просто не видно. Як тільки я повернулась із душу, то помітила що кухня була стерильна. Я їх всіх похвалила і сказала, щоб вони можуть вже збиратись, бо ми поїдемо додому до моєї бабусі щоб відшукати скарб. Вони радісно побігли збиратись, а вирішила нормально поснідати і почала готувати собі власний сніданок. Я дуже люблю зранку їсти вівсяну кашу на молоці з фруктами. Для мене це просто райський сніданок, стільки смаків і стільки корисних речовин важко дістати ще десь. Я вдягнула навушники та впродовж моєї кулінарії я слухала музику, мабуть краще такого ранку бути нічого не може. Я думала що ж це за реліквія така і чим вона така цінна, а це давало мені ще більше сил та інтриги. Поки ті двоє вибирали що вдягнути, точніше тільки НІа, бо Деймон вдягнув те що перше випало із шафи. Ніа стояла коло виходу і ледь не стрибала від нетерплячки, а Деймону ніби було похуй, ні не все рівно, не пофіг, а саме похуй, бо такого виразу обличчя більше ніхто не зможу зробити.

-Ми уже доволі довго знайомі і до нас вже мав би вийти новий дух, а його нема і нема, чому, як ти думаєш?- питає в мене Ніа.

-Я….я не знаю, можливо із-за того, що ми не зайшли в так звану локацію де він проживає, я можу тільки здогадуватись.- відповідаю я.

-Наступний маж бути некромант, але це не сто відсотковий шанс, але тобі варто готуватись до зустрічі з ним, вони дуже вперті.- каже НІа з хитрою посмішкою.

                Мені не сподобалась реакція Нії, бо це  може бути як на радість так і на зло. Я дійсно боюсь що мене може очікувати від некроманта. Та зараз я вже вирішила не думати про це, а щоб воно йшло своїм ходом, дуже сподіваюсь, що я зможу знайти те що хочу.

                Ми вже рушили в дорогу, автобусом нам їхати годину і дуже сподіваюсь, що вони не будуть мені виносити мозок весь цей час, ну і звісно що б вони не заважали іншим. Хоча якщо звернути на те, що вони ті ще пофігісти, то вони можуть утнути будь-що. Ми сіли в автобус на свої улюблені місця, однак водій дуже розізлився на одного пасажира, який лише запитав скільки ми будемо їхати до конкретної зупинку. Ніа вирішила допомогти цьому чоловіку, а тому стала навпроти водія так, щоб було видно цицьки, і як не дивно це спрацювало. Я тихенько хіхікала, а водій все таки заспокоївся. До нашої зупинки ми їхали абсолютно спокійно, без будь-яких сварок та подібних історій, однак варто було нам вийти на зупинці як до нас причепилась віруюча дівчина із хлопцем. «От блін, ну чому мені не дають спокійно пожити, чому обов’язково має хтось причепитись, ще й ті хто кому неможливо буде бодай щось довести»- подумала про себе я, а у відповідь їм тільки посміхалась. Вони почали казати про неймовірну силу Бога, що завдяки ньому наш світ існує, і тільки він зможе нас всіх врятувати від мук і страждань. Я кивала головою, щоб не ляпнути зайвого, а от Ніа не витримала.

-Взагалі-то Бог не збирається робити страшний суд, йому лінь, Сатана з ним дружить, а на Пасху між усіма видами починаються танці та співи, бо в них це свято алкоголю- кагору, а не чомусь іншого.- виговорилась Ніа. У тих двох відвисла щелепа, бо вони взагалі не очікували такого, і звісно вони не повірили, а лише почали погрожувати що під час великого суду ми всі буде відповідати за свої гріхи. З часом вони пішли, а я досі не розуміла з якою ціллю Ніа виступила перед нею, хоча мав би почати психувати Деймон, бо він не любить Рай. Та от чому? Насправді він був янголом, однак після сварки із своїм командиром його депортували в інший світ. Справа в тому, що Деймон хотів займатись захистом від монстрів, а не дивитись за людьми, через цю дискусію він і попав в Пекло, але каже що йому в Пеклі більше подобається. Насправді різниці між Раєм і Пеклом немає, тільки хіба-що в Раю інтернет безлімітний, а в Пеклі лише дванадцять годин на добу.

                Ми прийшли до бабусиного дома, він був дерев’яний, однак чомусь всередині був євроремонт, це перше що нас дуже сильно здивувало. Якщо з вулиці він виглядає як простий будинок із дерева і тільки, то всередині чого тільки там немає. Там є:натяжні стіни, телевізор із 4К відео, супер швидкий інтернет, електроплита, санвузол із ванною, холодильник в який можна помістити цілого верблюда. Ми стояли в повному шоці, бо такого ми точно не очікували побачити. На столі лежав папірець з контрактом, що після її смерті цей дім переходить мені. Я була надзвичайно рада, але через мить мені стало сумно, що її немає зі мною. Ми не стали довго ритись в речах і пішли шукати реліквію. Я підійшла до сараю, як сказала бабуся, зробила десять кроків та повернула праворуч поки не знайшла камінь, та поки йшла то вперлась головою в якусь річ. моя голова була опущена, тому я не бачила що було перед мною, та коли підняла голову то побачила перед собою повністю перебинтованого хлопця, лише рот і очі було видно, а в руках була коса. Я заверещала як сучка, на що звісно звернули увагу Ніа і Деймон.