Неочікувана зустріч

Розділ 4

(Неочікувана зустріч )

Після дуже довгої гулянки та пару болючих ударів по хлопцям я все таки повернулась додому. Мій стан значно погіршився, але я все таки ще могла видавати якісь признаки життя. Дуже складно сказати що було після того як всипала тому пацану, бо я нічого не пам’ятаю. Можливо це і на краще, бо зараз мені взагалі не хочеться нічого робити. Так чи інакше я дізнаюсь про свою прогулянку завтра в школі, а сьогодні я туди не піду, бо мені треба йти з батьками «виганяти демона» із моєї душі щоб я більше так не гуляла. Не розумію як пов’язані прогулянки із демонами, але нехай, хоча б в школу не піду. В такому вигляді як зараз, мене максимум вистачить на п’ять хвилин уроку, а далі мене або вирве, або я просто засну, а захлинутись своїми ж відходами так собі ідея. Можливо у когось вже є імунітет від цього, але в мене такого ще нема, бо раніше я завжди сиділа вдома. Але все таки питання, що було вчора не давало мені спокою. Якщо звернути увагу на те, що зараз з  мене можуть полетіти вчорашні коктейлі, то я вчора добряче погуляла. Та видно що не одна я, бо Деймон теж лежить і спить, от тільки в нього вже вилетіли коктейлі… Про це каже щось сухе навколо його рота, і відразно зеленого кольору. Мені самій ледь не стало погано від цього, тому  я мерщій пішла в душ щоб бодай якось прокинутись. Пройшла година а я досі ллю на себе воду, відчуваю що прилетить мені від мами за такий рахунок за воду. Але є один плюс, я все таки прокинулась і тепер відчуваю себе краще, однак живіт досі видає звуки Мобі Діка. Я вирішила випити пігулку від спазму в животі, бо зараз дійсно мені дуже погано. Хоч я сьогодні в школу і не іду, але піде Деймон, він зараз немов тверезий все життя був, але годину тому я бачила його п’яним в стєльку. Через хвильку я згадала що він демон і йому наш алкоголь нічого не зробить. Та зараз мені було не до нього, тому я впала на ліжко і вирішила відпочити, а останнє що я побачила це те як Деймон йшов до школи. Я чомусь була закохана в його по самі вуха, але як це може бути, щоб людина і полюбила деомна. «Цікаво, а якщо зустрінуться демон і янгол вони будуть воювати між собою? Чи може це все дурний стереотип?»- ця думка не давала мені спокою, а тому я почала активно про це думати. Та не помітила як заснула.

                Тим часом в школі почався урок релігієзнавства. Багато кому цей урок не подобається, бо він нудний і там можна спокійно спати, однак Деймону було дуже цікаво  що про це пишуть і розказують, бо він як ніхто інший знає правду про це. Всі діти сіли в клас і почали гомінливо щось розказувати один одному, та не довго це все йшло, бо в клас зайшов вчитель. Вже старенький, із маленькими круглими окулярами та сивою бородою, Жан Пьєро зайшов в клас. Два рази стукнув вказівкою по парті і в мить весь клас замовк.

-Сьогоднішньою темою буде Біблія і її історії,- мовив вчитель,- ви можливо знаєте, що за біблійським вченням Бог створив нашу Землю за сім днів, а потім перших людей- Адама і Єву.

-Вибачте, але наша Земля  була створена великим вибухом, а цей вибух зробили Бог, Сатана ті інші владики з інших світів,- каже Деймон із задньої парти. В класі можна було почути сміх і перешіптування однокласників. Сам же вчитель стояв та не розумів що він несе, бо такого навіть в фільмах не побачиш.

-Деймоне, це тобі мабуть приснилось, такого не було і таке не написано в святому письмі. Ти помиляєшся.

-Та ні, це правда і я це бачив. А особливо смішно вийшло коли Бог спотикнувся і ненавмисно впав на його рога і зламав їх, і це спричинило утворення вулканів.

В класі запала повна тиша, яка переходила в сміх, а демон який розказував про це не розумів що він робить не так. Йому не зрозуміла реакція людей, бо для нього це нічого не означає,а тому  і думка чужих теж йому не треба. Так чи інакше він просто розказав правду, а повірили йому чи ні, його не хвилює. Урок закінчився, але майже по всій школі, а сам Деймон йшов по школі із високо піднятим підборіддям та із впевненістю в очах, та щось на мить змогло перебити його трапезу. Він відчув дуже дивний запах та наче в попу вжалений побіг додому. Він був схожим на кота який відчув запах собаки, але не біжить від нього, а навпаки до нього.

                Я прокинулась від дикого сушняка в горлі, пішла до холодильника, а по скільки була сонна то нічого не розуміла. Підійшла до холодильника, відкрила та дістала пляшку ситро. Сіла за стіл та привіталась із дівчиною жовтого волосся та блакитними очима… «Стоп! Я щойно привіталась із якоюсь дівкою що сидить поруч…»

-Єбатись всратись ти ще хто така?!- перелякано питаю я, бо не можу зрозуміти що взагалі відбувається.- як ти взагалі сюди попала?

-Мене звати Ніаміа! Я янгол який прикріплений до тебе, можеш звати мене Ніа. За тобою було так весело спостерігати, особливо коли ти напилась і вела себе як кішка після валер’янки. Це було так весело.

-Дуже весело, але я боюсь що якщо прийде Деймон то тобі буде не весело…- не встигла я договорити як вона мене перебила.

-Цей чувак мені нічого не зробить ,ми давно знайомі і навіть зустрічались, та правила забороняють зустрічатись двом різним расам, а тому нас розігнали в протилежні частини світу.

                До будинку вривається Деймон і починає шукати джерело цього запаху. Коли він натикається на Нію, то його обличчя налилось злістю і здавалось що він зараз вирве. На його обличчі було прямо написано: «Ах ти ж сучка, і тут мене переслідує, ну чому не можна пожити із іншою дівчиною, вона ж зараз їй розкаже як я позорився на очах у всіх і самого Сатани». Між ними зависла тиша, а я напівп’яна та сонна продовжувала пити ситро і дивитись на це кіно. Пройшло хвилин двадцять, Деймон буквально горів від злості, а Ніа світилась і танцювала від радощів, бо їй як виявилось подобається коли злиться Деймон. Мені це все так осточортіло що я вала на стіл і заснула, а ті двоє продовжували сваритись і горланити; як же я хотіла нормальний ранок, але мабуть я висплюсь тільки на тому світі…