Час розлучатися

Розділ 11

(Час розлучатися)

Канікули закінчились, вже пора йти в школу, а ті дівки не хочуть мене навіть з дому випустити. Ці канікули були дуже дивні та пройшли вони дуже швидко, як блискавка. Якщо так подумати, то я навіть не встиг відпочити, весь час я дивився за цими дівчатами і за ельфом геєм. Звісно мені Ед сильно допомогав, поки я вирішував багато питань, він брав на себе чималу відповідальність і робив максимально багато, аби вони мене не діставали. Я дуже втомився за весь цей час поки проводив з ними, не можу сказати, що було погано, але в деяких моментах це виглядало дійсно дивно. Особливо коли ми відпочивали в Єгипті, то дівчата гуляли та танцювали на вечірках ніби їм дійсно вісімнадцять років, але насправді їм в рази більше. Мені інколи здається, що вони зв'язались зі мною тільки через те, що хочуть відпочити і наступні років сімдесят будуть тільки те і робити, що тусити в клубах. Я попросив Еда щоб він подивився за ними, поки я буду університеті на парах. Мені треба добре вчитись, аби потім отримати гарну роботу, а якщо ці дівки будуть до мене весь час лізти, то я навряд зможу зконцентруватись на навчанні. Зараз мені головне зловити ритм університету, бо якщо я зараз почну пропускати, то і вчителі будуть до мене погано відноситись, і я не буду нікуди встигати. Поки я сидів на парі по фізиці, то зрозумів, що мені прийдеться вчити всю фізику заново, бо я нічого не розумів. Я поступив сюди тільки завдяки Мі, яка давала мені відповіді на тести і питання, тому фактично я списав, а тому зараз прийдеться добряче постаратись аби зрозуміти теми. Друзів я поки не знайшов,  але я якось і не хочу з ними спілкуватися, бо проблем і так багато, так ще й на них тратити свій час, пішло воно в жопу. Я сьогодні повернусь додому близько четвертої вечора, весь цей час я проведу за партою з надією на те, що зможу зрозуміти бодай щось.

                   Тим часом вдома всі духи сиділи за столом та вирішували питання, ледь не вперше вони ведуть себе так спокійно і серйозно, що дуже дивно. Як виявилось, їм треба відлучитись від свого хазяїна на час, бо там звідки вони родом почались певні проблеми. Взагалі вони мали піти від нього коли той помре, але бувають і такі ситуації. Їх дуже хвилювало те, як їх хазяїн відреагує на їх зникнення. Амі, Ліонель ,Мі та Ед підуть в свій світ на пару годин, але для людського світу це пару років. Амі відмовлялась та не хотіла нікуди йти, але в одному храмі треба її магія, без неї неможливо буде відновити ворота через які проходять нові янголи. Ліонель має спустились в Пекло, бо прийшла нова порція демонів яких треба навчити багатьом речам, а всі інші досвідчені демони зайняті. Еду треба боронити ліс ельфів від нападу злих духів, а тому і йому треба піти на певний час, та в кінці кінців вони повернуться до нього знову. Лише Мі, буде з ним, але в режимі невидимості, такі правила. Робота Містить заключається в тому ,щоб слідкувати за його життєвим станом та в разі чого, копати могилу для нього. Всі вони сиділи та думали як же про це повідомити їхнього хазяїна. Вони перебирали багато варіантів, починаючи запискою і закінчуючи стертям пам'яті. Вони могли зробити так, щоб він назавжди забув про цю ситуацію, яка з ним сталась. Вони вирішили стерти йому пам'ять на час та всім хто бачив їх із ним, с на столі залишили фотографію їх усіх із написом “Ми любимо тебе”.

                    Коли я прийшов додому то був трохи спантеличений, таке враження ніби щось змінилося, таке враження ніби чогось не вистачає, але чого саме я не розумію. Я роздягнувся та пішов на кухню, став готувати м'ясо в кисло-солодкому соусі. “Стоп, звідки я знаю цей рецепт? І звідки в мене взагалі є бажання таке готувати? Нічого не розумію”- кажу я сам до себе та кидаю погляд на стіл. На ньому лежала фотографія дівчат та хлопця,вродливих та милих. Коли я побачив це фото, то щось вдарило мені в голову, таке враження ніби я якось пов'язаний із цим. Я став розбиратися в цьому та сів думати:”Якщо я знав колись цю компанію, то чому забув? Коли я побачив це, то різко моя голова отримала потужний удар. Я не знаю чи вийде її відшукати, але я хочу з цим розібратися. Зараз в мене немає жодних зачіпок, але…. Сльози? Чого б це? Нічого не розумію”

               Амі сиділа на хмарі та дивилась на нього, вона горіла бажанням повернутись до нього, але вона не має права себе показати зараз, тільки після відновлення воріт вона матиме можливість повернутися. Звісно вона мала можливість розірвати контракт і стати смертною, але вона ще не була готова до цього. Всі дівчата були сильно ображені на своїх босів, адже ті забрали у них дуже дороге їм. Час йшов, в реальному світі вже минув рік, а в потойбічному тільки година. Амі вирішила прийняти рішення- стати людиною і розірвати контракт з Богом. Весь цей рік хлопець шукав цю компанію та нічого не вийшло і в решті решт викинув фотографію через покинуту надію. Амі, стала людино і зразу направилася до нього, але тепер Амі прийняла інших образ. Волосся хоч і залишилось блакитним, але ріст помінявся, груди на розмір стали менші, очі блакитні так і залишились. Волосся її стало довге та рівне, але вона була певна в тому, що він її впізнає. Амі стала коло нього за спиною, побачила що він щось впустив сказала йому про це.

-Даруйте, у вас щось випало,- каже вона до нього,- тримайте.

-Дякую велике,- каже він з посмішкою,- а, ми колись з вами бачились? Мені здається, що ми раніше зустрічалися.

-Хто зна…- відповіла вона,- але я знаю багато про тебе… Майк,- каже вона тихенько.

-Га? Ви мене знаєте?- питає здивовано він, а Амі побігла геть,- дивна вона якась, але я впевнений, десь я її бачив раніше, але де…?