Пікнік

7

(Пікнік)

Я прокинувся посеред ночі від якогось шуму на кухні. Мої очі злипались, але я все одно продовжував йти на джерело звуку. Чомусь мені здавалося, що це сон, бо в такому стані дуже важко адекватно оцінювати ситуацію. Поки я як п'яний йшов на кухню, то моя хвора фантазія придумала чимало різних монстрів які от-от схоплять за ногу і потягнуть в могилу. На кухні горіло світло, але я не зразу зайшов туди, а почав виглядати із-за кута, щоб зрозуміти що ж там відбувається. Як виявилось на кухні була Амі, яка щось старанно шукає. Але вона була майже повністю гола, тільки в білий трусиках, і як раз цей вид дав мені можливість прокинутись. Я бачив небагато, але те що я зміг вловити це: цукор, борошно, какао порошок та яйця. Скоріш за все вона щось збирається готувати, але хто буде о третій ранку готувати страви. Якщо взяти до уваги всі ці інгредієнти, то можна припустити що вона готує торт, або щось на це схоже. Я вирішив сидіти в засаді далі і спостерігати за нею, і за тим як вона старається щось приготувати. Хоч вона дуже майстерно готує сніданки, але я ще ніколи не бачив як вона готує обід чи вечерю; ніби вона в Раю не ходила на пари по приготуванню обідів і вечерь. Мабуть це дійсно було так, адже важко по-іншому пояснити, чого вона так невміло робить тісто. Звісно перед тим як зробити тісто, їй потрібно було борошно, однак вона підслизнулась і тепер половина кухні покрита білий снігом. Мені стало так її шкода, однак я мусив сидіти тихо, щоб прослідкувати за нею і зрозуміти, чого вона добивається. За нею було дуже цікаво спостерігати, адже крім смішних вибриків, на кшталт: розбитих трьох яєць на підлозі і одного на голові, кайданів із тіста та неслухняної печі. Але давайте будемо відвертими, більшу половину всього видовища я дивився на її сідниці чи груди. Після того випадку із смачним мінєтом, мені ніби щось в голову вдарило і став мов закоханий. Аллелуя! Це сталось, вона змогла розкласти в маленькі формочки тісто і покласти їх в піч, але тепер найголовніше- дивитись щоб ці смаколики не згоріли, бо інакше ми будемо їсти вугілля. Було б цікаво дізнатися яке вугілля на смак, але я думаю зараз геть не та ситуація щоб це перевіряти. Після довгої та неймовірно важкої роботи, вона стала прибирати то блиску всі свої скоєні помилки. Я вже остаточно прокинувся і бажання лягати спати зовсім не було, а лише далі спостерігати за Амі. Поки Ліонель і Мі спали мені ніхто не заважав, а тому я спокійно дивився та весь час горів бажанням їй допомогти, але цікавість брала верх. За всю ніч вона позіхнула раз двадцять, а я в свою чергу раза в два-три більше. Амі прибрала весь бруд та втомлена сіла за стіл, та заснула. Мені чомусь стало сумно за неї, вона так старалась, а про солодощі в пічці забула. В мене не було іншого виходу як віднести Амі в кімнату, а самому чекати до повного приготування кексів;  Амі знайшла цей рецепт і інтернеті, і вирішила приготувати, але для чого не зрозуміло чи то просто так, чи то в честь чогось. Чесно признаюсь, виглядали вони дуже смачно і весь час просилися мені в рот, але треба терпіти. Я вирішив спробувати заснути знову, ліг на диван та закрив очі. Однак на ранок я прокинувся від легенького дотику до своєї щоки. Як тільки я відкрив очі то побачив перед собою обличчя цих трьох які дивились на мене дуже дивним поглядом. Як виявилось вони спочатку подумали, що я помер: Мі пішла копати могилу, а Амі і Ліонель плакати, однак я почав перевертатися на інший бік і вони сіли дивитись далі. Я не розумію, що їх так зацікавило, мабуть те, що я спав не а ліжку, та і одягнений я був. Але коли я остаточно прокинувся то зрозумів, що спав не на дивані, а на столі. Все таки я вчора був дуже втомлений, але здавалось, що все добре і я наврядчи б заснув.

-Хазяїн, я спекла кекси, і хочу щоб ми всі разом пішли в ліс на пікнік. Сьогодні гарна погода, а тому можна спокійно влаштувати такий відпочинок, як думаєш?- Питає в мене Амі.

-Гаразд, давай туди сходимо, але одних кексів недостатньо, ви сходите в Мегамаркет, а я в свій час піду виберу місце для пікніка. Ось список продуктів які варто купити: сосиски вищого сорту, помідори, огірки, хліб та пару пляшок ситро,- коли я віддав цей наказ, то подумав а чи варто йти в той ліс, бо по слухам там живуть привиди які проганяють туристів. Але якщо звернути увагу на те, що я живу із трьома духами, то ліс не має мене лякати.

                 Поки Амі, Мі та Ліонель відправилися за продуктами я вже стояв біля входу в ліс. Дерева які погнулися з часом утворили щось схоже на арку через яку можна увійти до лісу. Я впевнено покрокував вперед та навіть не задумувався про якихось привидів чи духів що тут можуть бути, а тому йшов до майбутнього місця для пікніка. Навколо було дуже красиво, зелені дерева, квіти та пташки які кричать, бо співом це важко назвати. Ось я вже дібрався до цього місця: навколо був ліс, але навпроти текла річка яка невідомо де закінчувалася, я розклав дрова як стільці та склав початкову форму для багаття. Місце для пікніка вибрано, тепер залишилося прослідкувати чи дівчатами щоб вони купили те що треба, а як в минулий раз- пішли за хлібом, а повернулися із солодощами. Мені було цікаво, чому Амі так захотіла на пікнік, не думаю що це просто так, бо я вже не можу оцінювати дії Амі як прості дівчачі ідеї. Так чи інакше мені вже пора повертатися додому за тими трьома, якщо вони звісно повернулися вже додому.

                           На моє здивування, вони вже були вдома і купили те що потрібно, це мене приємно здивувало. Я ж вирішив не затримуватися та швидко приготував бутерброди та зібрав сумку. Звісно я взяв розпалювачі для багаття, але тільки по дорозі в ліс я зрозумів, що він не треба, адже в нас є цілий демон. Коли ми були біля входу до лісу, то дівчат щось занепокоїло, і це заставило сказати їм одночасно :”Тримайся коло нас, ти будеш в безпеці”. Я не знаю з чим це пов'язано, але це вже мені не подобається; я дуже сподіваюся що пікнік не перетвориться на хрестові походи. Амі як побачила річку дуже зраділа, та вже була готова йти купатись, однак я сказав що не бажано. Скільки ю аргументів я не приводив, але ідею Амі підтримали ще ті двоє. “Ну добре, почекаю поки вони вдосталь покупаються в своїх нових купальниках, а я подивлюся на їх красиві форми.”- сказав я сам до себе та став біля дзеркала. Час йшов неймовірно швидко, а тому вже пора робити багаття і змажити зефір який я купив днями раніше для какао. Дівчата покупалися та сіли коло мене щоб погрітися. Мабуть їм було мало вогнища яке розпалила Ліонель, а тому вони всі обняли мене. Мені здавалося ще нічого більше не зможе зіпсувати цей день,  а тому я був максимально розслаблений. Я сказав дівчатам, що піду віділ'ю, і вийшов за дерева. Чомусь в джинсах було дуже важко дзюрити, а тому треба було тримати і удава і самі джинси. Та поки я тримав своє хазяйство, то хтось притримав джинси, я ж не подумавши сказав”дякую” і тільки через секунду повернувся назад. Там стояв якийсь чоловік в жовто-зелених плащах та з гострими вухами. Після секундної паузи я закричав: