На кладовище

4

(На кладовище)

“Га? Що таке, що вже сталося?”- через сон питаю я у дівчат які знову сварилися, однак я не міг ніяк зрозуміти що саме було джерелом сварки. Моє тіло само рухалось і пішло на звук. Я вже був на кухні, потер свої очі і повільно позіхнув. Як виявилось Ліонель переборщила із магією вогню і тепер стіл можна було використовувати як дрова для каміна. Викривлений вираз фізіономії застиг у мене на обличчі, я вже не знав що робити: кричати чи просто прийняти це і почати гасити полум'я поки і весь будинок не згорів. “Оце так ранок!”- подумав я, та наче в попу ужалений почав гасити полум'я всіма можливими способами. Дівчата теж допомагали, але вони тільки відволікали мене. Ні, не тим що вони гасять не правильно, а тим що вони досі в спідньому одязі і кожен раз коли вони нахилялись мій удав подавав признаки життя. Тому я делікатно просунув його в щілину щоб дівчата на це не звернули уваги, а потім попросив їх не втручатись в цю справу. Пройшло близько п'ятнадцяти хвилин і пожежу було зупинено, однак Ліонель ледь не плакала коли дивилась на мене, я вперше бачив щоб демонам було соромно, хоча я ж і так бачу демона вперше в житті, однак стереотипи роблять свою справу.

-Ліонень, тобі ж заборонено використовувати магію вогню за кордоном Пекла, ти ж знаєш що тебе може покарати за це сам Люцифер,- звертається Амі.

-Взагалі-то так, але Люцифера вже не бачили близько місяця після того як він стояв із бочкою Ворна (горілка в Пеклі) коло воріт Аббадона. Аббадон його найкращий друг, а тому вони могли добряче напитися. Такий випадок вже був, от тільки тоді майже всі владики Пекла зібрались за п'янкою на Хеллоуїн разом із жрецями світу некромантів. А тому скоріш за все він досі п'є та безупинно жахає сукуб.

-А чи були такі випадки коли Бог зі світу янголів воював із Люцифером?-питаю я,бо вже давно замислювався над цим.

-Ні!-в один голос мовили дівчата,- вони друзі, просто із-за того що їхні світи знаходяться на протилежних кінцях світу їм важко добиратись один до одного. А так вони завжди гарно між собою ладили і зараз гарно ладять,- продовжила Ліонель.

                          Цей ранок почався дуже енергійно, але вже через годину я зміг привести себе в порядок. Снідав я сьогодні на дивані смачне поєднання страв. Амі приготувала мені вівсяна кашу із різними фруктами, а Ліонель чорний чай із двома солодкими бутербродами. Після цієї сварки дівчата зблизились, але деякі питання в них досі виникають. Мене от здивувало одне, Бог із Люцифером друзі, а ці дівчата між собою як кішка із собакою були. В мене два варіанти: або це так влаштована фантазія людей, або вони просто дівчата і не більше. Сьогодні в мої плани входило: похід в крамницю за речами для дівчат, і прогулянка кладовищем. Мені як хлопцю в самому розквіті сил хотілось сидіти вдома і втикати в комп’ютер, я ж не докачав свого персонажа до двадцятого рівня. Але це поки почекає, все таки в мене надзвичайна ситуація. Ви мабуть думаєте, чому я досі не подзвонив в поліцію. Я скажу так- мені не повірять і скоріш за все оштрафують за хибний виклик. Мені ці проблеми не потрібні, а тому я краще буду доглядати за ними, плюс вони такі красуні, всі хлопці будуть заздрити.

                        Амі і Ліонель треба купити джинсові шорти та сорочки чи якісь майки, бо вони так і ходять в своїх початкових шмотках. Я доїдав свій сніданок і паралельно дивився в смартфон читаючи новини. Як виявилось сьогодні сталось пограбування одного банку яке і досі продовжується. Поліція заблокувала всі дороги в радіусі двадцяти метрів, в кладовище якраз знаходиться в цьому радіусі. Схоже сьогодні прийдеться трохи почекати з походом на кладовище. Але схоже Амі це геть не хвилювало і вона настирливо казала туди йти. Однак мої аргументи про те, що поліція не пустить нас туди її геть не хвилювали. Що Амі що Ліонель їбали мій мозок кожні п'ять хвилин що треба туди йти, і навіть якщо нас зловить поліція, то все рівно треба спробувати йти. Мені от цікаво ,чому вони так в собі впевнені, я звісно можу помилятися але вони скоріш за все мають якусь супер силу, бо інакше ніяк не поянити той факт, що вони ведуть себе як всевишні. Я ж їм спочатку нагадав що ми маємо йти в крамницю за одягом, а вже потім на кладовище. Дівчата вже були вдягнені та готові до виходу, однак я лежав на ліжку та взагалі не мав бажання кудись-бо йти. Я дивився свій улюблений серіал на планшеті  та вже навіть забув за похід в крамницю. Поки я був в захваті від війн серіалу звуки на кухні притихли, і тут до мене дійшло- дівчата кудись пішли самі. Я ще пару секунд лежав в потім підскочив як на сковорідці. Я побіг до виходу щоб перевірити куди вони пішли, але виявилось що вони просто заснули одна на одній. Вони виглядали так мило що я відніс їх в спальню. Вже була перша година дня а дівчата досі спали, однак за цей час я встиг сходити в крамницю за їжею. Я купив ті продукти які обожнюють дівчата. Амі- обожнює різні фрукти та молочний сир, а ще фруктові смузі- це для неї самий справжній делікатес. Ліонель же обожнює м'ясні страви. Стейк чи інша м'ясна страва для неї справжній Рай, а особливо якщо до м'яса йде ще кисло-солодкий соус. Поки я розбирався пакети із продуктами то помітив дівчат які виглядали із-за кута .

-Ти щось купив для нас? Вибач ми заснули поки ти сидів у себе в кімнаті.- питає Амі.

-О, ви вже прокинулись, тоді йдіть погляньте що я для вас купив.

-Фрукти!-Радісно мовила Амі,- М'ясо! Багато м'яса!- теж радісно кричить Ліонель.- вони виглядали такими радісними, я останній раз бачив таку посмішку у своєї молодшої сестри, однак її давно вже немає на цьому світі. Вона померла рік тому від внутрішньої кровотечі. Мені дуже погано від тієї думки що її більше немає в цьому житті , однак посмішки і радісні погляди цих двох нагадують мені її.