Ще одна дівчина

2

(Ще одна дівчина)

Мій ранок почався одночасно і гарно і погано. Була лише невелика проблема- у мене в домі сидить справжній янгол, і мені терміново потрібно якось це владнати. Я не піду до школи, бо кому це треба, тим більше в моїй то ситуації. Я сидів коло вікна та вдивлявся в небо. В цей момент я побачив як поштар кладе мені в поштовий ящик якийсь лист. “Цікаво, кому здалось таке нещастя як я? “-подумав про себе та все таки підвівся, щоб забрати лист. Сьогодні було чудова днина: сонце горіло, а пташки співали. Насправді якщо бути точним вони не співають, а кричать, але чомусь ми звикли це називати “співом”. Я впевнений, що своєю мовою вони насправді кричать :” Куме, доброго ранку! Зозуля ще яйця не поскидала з гнізда? “. Хрін його знає, якщо взяти до уваги той факт, що в мене в будинку янгол, то такі перекрикування між птахами абсолютно можливі. Я підійшов до поштового ящика, відкрив кришку та забрав невелику коробку яка була всередині. Однак це була не просто коробка із картону, а якась металева фігня. Я поклав її на стіл та почав ламати голову як цю суку відкрити, бо всім відомий прийом “одного пинка” не спрацював. Поки я сидів на стільці до мене підібралась Амі. Вона нахилилась до мого вуха, а її руки повільно залізли мені під футболку. “Твою на право, вона взагалі колись відпочиває від цього, і чи є взагалі якийсь сенс в її житті окрім сексу? “- дуже хотілося це сказати їй, але я втримався та спитав що це за коробка. Оскільки вона знає все на світі, то вона має знати й що це. Амі взяла в руки цю дивну річь, покрутила, подивилась і через секунд двадцять вона крикнула:

-Я знаю! Це посилка з Пекла, а зрозуміла я це по ініціалам, які були на цій коробці, зараз спробую відкрити. Цікаво, що їх так зацікавило в тобі, а може всьому причина я, цікаво.

-А мені чомусь різко перехотілось дізнаватися що всередині цієї штуковини.

Амі щось пробурмотіла собі під ніс і з боків коробки вискочило дві ручки за які можна витягнути листа. Це був звичайний лист, але замість яких-бо марок там лише якась печатка, яка дійсно виглядала як з Пекла. Чомусь мені здавалося, що створіння з Пекла приходять в будинки через портали, вимовляють слова латиною та їхні очі повні ненависті та злоби, однак я ніколи не очікував, що вони будуть відправляти листи. А ще, у мене з'явилось чудове питання:”Звідки було відправлено цей лист? Я сумніваюсь, що в Пеклі є пошта, яка контактує із світом людей. “ Поки Амі старалась перекласти текст з мови демонів на англійську, я трохи завис, бо навіть уявити не міг, що в демонів є своя мова. Амі казала, що є ще раси: ельфи, маги, некроманти. Було б цікаво зустріти ще когось. Через п'ятнадцять хвилин Амі вже переклала текст, в ньому писалось:

“Дорогий Мурчику! Тобі пишу я, Ліонель. Хотіла тобі сказати, що ми скоро зустрінемось і я дуже хвилююсь. У нас в Пеклі є поручення- слідкувати за певними людьми, а коли ця людина зустріне когось із іншої раси, то ми маємо показати себе теж, такі в нас правила. Можеш не хвилюватись, я тебе знайду сама, але хочу зробити сюрприз. Ми з тобою зустрінемось в місці, в якому ти цього точно не будеш очікувати. Я дуже хвилююсь, тому давай проведемо нашу зустріч максимально приємно. А ще одне- не давай читати це Амі, бо янголи дуже ревнують, але чомусь люди вважають, що це ми демони ревниві до смерті. Чекай на мене і я скоро прийду! Цілую!

P. S. Я забула, що сам ти це не перекладеш, тому Амі це вже давно прочитала”

Що ж ще могло статися як не це, я навіть  не здивований що таке сталось. Та варто було мені глянути на обличчя Амі яке і так налилось червонцем. Я міг її зрозуміти тільки в плані того, що вона янгол, а Ліонель демон, тому вони може бути роздратована, але якщо вона ревнує, то мені варто змиритися з тим, що здоровий глузд я вже собі не поверну ніколи.

-Ти що, ревнуєш? -питаю я. -Бо якщо так, то… -я не встиг договорити як Амі мене перебила.

-Так! Окрім того, що вона демон, вона хоче вкрасти мого хазяїна! Коли ми будемо йти по вулиці, то ти будеш тримати мене за руку, а інакше я тебе вб'ю і ми будемо в Раю тільки вдвох. -Зловісно мовила вона. -але це фігня, тому не звертай уваги, -в мить у неї на обличчі вже була посмішка, а тон голосу був спокійним та врівноваженим.

-Я нічого не зрозумів але добре, -погодився я, бо іншого виходу просто не мав.

Ми рушили по вулиці до ринку щоб купити нових продуктів. Як я казав, погода була чудова, і як казала Амі я тримав її за руку, а якщо бути точнішим, вона тримала мою руку, та так, що вже не відчував її. Ми проходили повз численні лавки із всякою хавкою, пройшли ще пару кафе і один кіоск із морозивом. Але сталась маленька дилема- коли я проходив повз кіоск з морозивом, то зустрів двох збоченців однокласників. Вони підбігли до мене з посмішками на їх червоних від спеки обличчях, але в мить ці посмішки пропали, бо побачили як мене тримає за руку Амі. Вони глянули на мене та тільки по одному погляду я зрозумів що вони хотіли мені сказати. Однак я навіть не встиг відкрити рота, як Амі сказала перша:

-Так, я його дівчина. Тому вибачте, але сьогодні він буде зі мною, -з посмішкою мовила вона, -Хлопці! Хлопці! Куди ви дивитесь, мої очі трохи вище, -я зрозумів, що справи  кепські і треба терміново щось придумати.

-Хлопці, нам треба йти, тому я вас прошу, будь-ласка, йдіть куди йшли.

Якось ми змогли піти від цих збоченців, яких цікавлять лише груди і вирішили зайти в кафе, щоб випити якийсь прохолодний коктейль. Ми знайшли гарне місце та я вже був готовий сісти як хтось вчепився в мої плечі руками, а ноги обкрутились навколо мого тазу. Я налякався та моментально глянув що це таке сталось. Повернув голову та побачив дівчину років фіг його знає, червоним волоссям та червоними очима. Через певний час я зрозумів що це Ліонель. Вона посміхалась та стрибала від щастя що нарешті мене зустріла. Поки я стояв як вкопаний, ззаду підбігла Амі та обняла мене із словами :”Це мій, і тільки мій хазяїн! Він належить тільки мені! “