Школа

Школа

З одного боку, в школу йти потрібно,

Але так хочеться посидіти ще вдома.

Поніжитися в ліжку до обіда,

Та й обдзвонити усіх подружок знайомих.

Домашку записати і зробити,

Аби лиш тільки вдома залишитись.

Аби лиш тільки в школу не ходиьи,

А згодом своїй мамі похвалитись:

"Матусю, бачиш—я домашку вже зробила,

Отож ти марно хвилювалася за школу.

Дванадцять з плюсом я вже заробила,

І не хвилюйся ти, що я сиділа вдома".

Матуся по головці, звісно ж, не погладить,

Не скаже:" Донечко, ти молодчина".

Мене вона чимшвидше покарає,

І знов піду у школу, як машина.

З одного боку в школу йти потрібно,

Але так хочеться посидіти ще вдома.

Ай ну...посиджу вдома я вже літом,

А зараз все-таки піду у школу.

Випускний одинадцятий клас

Сьогодні особливий день!

Останній день у школі...

"Чомусь шкода кидати школу".

Літають думки мимоволі.

І кожна хвилина, у цей день,

Здається, як цілий рік проходить.

Останній день—у серці аж щемить!

І годинник десь в душі цокає:" тік так тік"...

І хрдить, ходить, ходить.

І згадую я щохвилини,

Кожен день у школі цій, рідній.

Одинадцять класів пролетіло миттєво...

І востаннє я бачу світлий клас свій.

Я сиджу у рідному класі,

І спогади вмить нахлинули приємні

Я сиджу і згадую дні ті чудесні,

Коли на Новий Рік я прийшла до школи в смішній масці,

Коли ганяла з друзями,

Коли ходила на гуртки...

Але завтра я не побачу більше друзів

І вже не сходжу більше на гуртки.

Але понадусе я сумуватиму,

За вчителями, що вели у нас уроки.

І всі роки свого життя я згадуватиму,

Усі одинадцять шкільних тих років.

І я сиджу у цьому самому класі,

І згадую дні ті чудові.

Вже завтра я не прийду до школи,

І нахлинули сльози раптово...