Сім'я

Життя

Життя одне—цінуй його!

І благословляй,

Того, хто дав тобі життя!

І ймення його знай!

Коли не знаєш ймення ти,

То не забувай,

Лице і доброту того,

Хто дав тобі життя!

Старайся не забути

Ту ласкаву людину...

І як же тепер бути,

В ту важку годину?!

Коли всі відвернулись,

Ніхто не розмовляє...

Прийшла та сама людина,

І стала промовляти

Ласкаві ті слова,

Що так тобі потрібні!

Ура! Ура! Ура!

І що ж це за людина?

Спитаєте ви мене,

Це ж матінка єдина,

Що виростила мене!!!

Чудова людина)

Я знаю чудову людину, 

Яка народила мене.

Це матінка моя єдина,

Вона завжди зрозуміє мене.

Коли у мене складна ситуація,

Чи коли прихворіла трішки я, завжди,

Моя мама нагадає більш-менш нормальну кульмінацію.

І підбадьорить вона назавжди мене.

Немає нічого в світі приємнішого,

Ніж руки матусині, рідні та лагідні!

Немає нічого красивішого,

Ніж очі мамині, світлі та ніжні!

Немає нічого теплішого(у цьому проклятому світі холодному)

Ніж матусине серце, яке завжди мене зігріє!

Немає нічого добрішого,

Ніж мамина душа, яка завжди мене зрозуміє!

Мамина любов така важлива для дитини,

Що вона готова вирвати зубами цю материнську любов!

І дитина готова привертати мамину увагу знов і знов,

Лиш би привернути до себе ще й матусину любов!

Але сьогодні у мене день народження,

І я безмежно щаслива та рада,

Що моя матінка люба знаходиться тут, поруч, біля мене!

Для мене це наче величезна нагорода,

Що я знаходжусь зі своєю матінкою поруч!

"Моя люба матуся,

Звертаюсь я до тебе,

Люба моя матінко, я клянуся,

Я завжди буду любити тебе!

Я дякую щиро тобі,

За твій подарок для мене вічний!

За прекрасне життя, яке ти дала мені, 

Адже моя доля була саме у твоїх руках, матінко моя рідна".

Ось таку я знаю чудову людину,

Яка народила мене!

Це матінка, моя єдина та мною любима,

Яка завжди зрозуміє та пригріє мене!)

Сенс життя

(вірш присвячується моєму патріоту)

Нема нічого важливішого життя!

А в чому ж його сенс?

Заради чого жити?

І думала вже довго я,

Над мудрими словами цими.

А зрозуміла лиш недавно,

Тому що бачила на власні очі біль...

Біль рідних, що здавив їх серця вмить...

Коли ридали над утраченим дитям...

Єдиною дитиною в родині,

Єдиною опорою, розрадою, повітрям...

І нині...

Нема її...на тому світі вже блукає,

І бачить біль й страждання рідних...

І чи щасливий він...наврядчи...я у це НІКОЛИ НЕ ПОВІРЮ!!!

Адже любив він матір... Любив...найбільш за все на світі!

Я бачила її... Оту любов від матері до сина й навпаки... Адже любов ця вічна...

І вже його нема... Додому він не вернеться уже.

А матір...бідна матір...як вона страждає,

Словами це не передати...

Як вона надіється, що він прийде, чекає...

Щовечора чекає, надіється...

Що двері вмить відкриються...

Зайде він, обніме, приголубить, поцілує свою ненечку кохану...

Але...цього не станеться...і більше вона не почує його "мама"...

Нема нічого важливішого життя!

А в чому ж його сенс?

Заради чого жити?

На ці питання відповіді знаю я!

Заради рідних і коханих,

Заради близьких, дорогих людей...

І все ж таки ці відповіді дізналась я внезапно...

І не хотіла б за таких обставин їх дізнатись...

...Але наразі знаю...

Живіть заради рідних!

І бережіть своїх дітей!..........

Бережіть своїх рідних!

Бережіть своїх рідних кожну хвилину!

Любіть їх завжди, не сваріться із ними!

Адже кожна секунда їх, можливо, остання!

І ніхто не знає, коли ж вона настане...

Особливо бережіть свою рідну маму!

Адже її ніхто не замінить Вам!

Ніхто, як вона, на Вас не погляне!

Ніхто, як вона, Вам не порадить!

Лиш мама терпітиме усі Ваші примхи!

Лиш мама приголубить і не покине!

Вона наче промінь тепла та любові!

Зігріє Вас завжди, в примиренні й злобі!

Лиш вона зрозуміє усі Ваші біди!

І нізащо й ніколи Вас не покине!

Бережіть і любіть свою рідну маму!

І тоді, якщо вже її раптом не стане,

То вона назавжди в Вашому серці останеться!

І якщо Вам зустрінеться 

Важка ситуація

Ви порадьтеся з мамою,

Що у Вас в серці осталася.

Хоча, звісно, її Ви уже не побачите,

Та любов материнську однозначно відчуєте...