Моя душа
Розділ 1.
Стою перед іконою і Господа молю,
забери від нас цю війну.
Прости за все, що ми колись зробили,
прости нас за помилки,
не відправляй до бою.
Як багато, вже війна забрала в нас.
Горять будинки, помирають діти,
герої йдуть у бій в останній раз.
Любов до рідних та патріотизм душі,
тягне їх за мундир, до важкої землі.
Не сплять в окопах, будують бліндажі,
а уночі, їм сняться, то рідні,
то церкви вітражі.
Палахкотять свічки, плачать ікони,
порожніють будинки, на села лягає втома,
бо багато не повернуться додому,
бо вже давно, розруха, на місці бетону.
Понівечене щастя, роздроблена душа,
це те, що залишила після себе війна.
Прийду додому і запалю я свічку,
за тих , хто там в окопі,
гірко молиться про тепло від пічки,
про теплоту душі, своєї мами,
про любов між людьми, між нами,
про запах різдвяної куті,
і світло різдвяної зірки,
за, те щоб не росли без батьків,
українські дітки...
Відредаговано: 10.12.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
