Буває так, що руки опускаються
й байдуже,
хто поруч йде з тобою нерозлучно.
Буває так, що сил немає ні нащо,
а всі думають, що ти ледащо.
Що день і ніч лежиш без справ,
а він просто тебе у свій рюкзак уклав.
Буває хочеш підтримки,
щирого слова,
але у тебе іде монолог, пряма мова,
багато тексту від тебе,
та нуль підтримки від нього.
Відредаговано: 10.12.2024