Ламай мене, каліч та гни під себе.
Роби із мене ляльку,
тільки за мною й стеж.
А сам живи розкуто, не знаючи меж.
Ти може й тут, може і поруч
так і відчуваю як тисне в голову обруч.
Ти знов мене зламав, вітаю друже,
живи тепер із манекеном,
діли із нею постіль,
чекаючи людей до себе в гості.
Відредаговано: 10.12.2024