А де моє щастя? Господи , Де?
Невже не заслуговую?!
У відповідь, мовчання німе.
Дивлюся ніби все моє,
так ж ні, бо сльоза тече по мені.
Люблю до болю в спині і в душі,
ти глибоко засів в мені.
Й не виберу тебе вже навіть і зубами,
хочеться покривати твої уста поцілунками,
шукати нову дорогу до серця твого,
прориватися різними манівцями.
Ти тут на глибині,
хіба ж не бачиш, коли словами,
наносиш удари,
ну звичайно, ні, бо ти ж не плачиш,
та й сліз моїх ти більше не побачиш.
Бо сильна стала, я ,
наперекір тобі, усім і всьому,
дякую за твої уроки,
повір я вже можу жити
не звертаючи уваги на твій німий докір.
Відредаговано: 10.12.2024