Моя душа
Розділ 1.
І знову ця війна, приносить в дім наш розбрат,
і знову хочеться кричати в спину вітру,
Чому знову помирають діти,
чому усе це йде крізь нас,
чому сьогодні знову ми страждаєм,
а в полі у військового свічка догорає,
чому війна така жорстока й ница,
чому так легко нищить ці життя,
й хлопці повертаються додому вже не ті,
їх з пошестями, з славою привозять на щиті.
Алея слави майорить усім: портретами, свічками й прапорами...
та все одно, бо ж не повернеться син до мами, а тато до доньки, чоловік до жінки,
не пригорнеться син до тата,
бо забрала їх всіх, ця війна клята.
Смутком покриваються села,
плаче стомлена родина,
не дочекається воїна, українського сина..
Не так важливо є у тебе сім'я й родина,
чи ти самотній вовк,
як головне, чи буде з цієї війни толк,
щоб не помирали молоді солоколята,
й повернулися з війни до всіх живі тати.
Схиляємо голови, в журбі,
За тих хто полягли так важко, на війні.
Відредаговано: 10.12.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
