Любов живе скільки їй там треба,
і забереться від тебе тільки тоді
коли зникне в ній потреба.
У тебе часу стільки ще є у житті:
кохай сьогодні, тут, на самоті.
Кохай до поки крила за спиною є,
Кохай коли рожеві скельця розлетілись на уламки,
Кохай навіть якщо це просто лісова мавка.
Для когось ти єдиний чи єдина,
ну а для когось марна трата часу,
і такого в світі, ой як багато.
Кохання прийде коли його й не ждеш,
і утече від тебе також миттю,
що й не наздожеш.
Ти думаєш, тільки тобі так важко?!
Тоді уяви, як покидати край свій пташці,
тоді уяви, як це ніколи не побачити своєї дитини, бо ти не зряча,
а уяви більше не зустрінешся з своїми рідними,
бо вони далеко, в небесах....
..І усмішка сумна, раптом затремтить на устах.
Тобі - важко, а комусь складно,
ти смієшся - тихо, а хтось гучно,
ти розмовляєш суржиком, бо так батьки з тобою розмовляють,
а у Львові - чистою, солов'їною на шлях правильний наставляють.
Буває тобі важко, то терпи щодуху,
будь сильною, як мурашина в полі,
хоч і біди довкола тебе, ох... доволі ...
Відредаговано: 10.12.2024