Моя душа
Розділ 1.
Зима...холодна заметіль...
і на душі, тривожна хуртовина
сидить в окопі чийсь, то син
а може там, уже й зібралась вся родина...
Як важко відправляти туди тата, брата й сина...
Хурделиця, завіє, загуде,
й на серці знову рана, та, жевріє,
як багато людей там...
і навіть різдвяні свята душу нам не гріють...
Скільки вже ти забрала?
а скільки ще ти забереш!?
Мовчала, і війна,
і мати, що з війни чекає на померлого солдата.
Хоч звісточку, хоч голос:
"Мамо, я є тут….!"
А у відповідь, нажаль тільки мовчання,
тому що голос його вже не чути тут.
А у душі горить ще вогник-сподівання
замолений молитвами...благанням..
Прощання з рідною душею,
і каяття:
- А я б хотів, ще більше для своєї Україноньки зробить....
Патріотична мить,
пора стрічання всіх з війни
чекає мама на сина з тої пітьми
чекаємо воїнів та на перемогу всі МИ....!
Як ж хочеться, чим швидше до неї
нарешті прийти.
Відредаговано: 10.12.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
