Моя душа

Розділ 1.

Часова мандрівка. Сон. Осіння злива.
На душі потоп.
Струшує кіт з себе холодні краплини.
Зелені дерева похилили голови тужливо,
Прийшла швидка зміна дня на ніч,
самотня залишилася душа,
сьогодні я із собою тут сама, віч на віч.
Стрибає почергово настрій вгору -вниз,
Вишукую настрій, знаходжу новий каприз.
Сміється душа, потужно б'є гранулами дощ,
Ми знову шукаємо хто з нас хтось.
І скільки б у душі, це не тяглось,
пройде і це .
І знову вся душа, раптом злетить,
та загориться все.
Згоріти можемо дощенту.
Як хочеться жити спокійно, не буремно.

Антоніна Щітко

Подобається

#1263 в Різне
#244 в Поезія

У тексті є: сім'я, душевні вірші, кохання і породьба та протистояння

Відредаговано: 16.03.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись