Моя душа
Розділ 1.
Шаленію від турбот,
складаю, від важкості руки,
Я хочу жити так,
щоб не були вимушені потуги.
Важкість на душі,
цей період у житті,
надломлює мене,
та ломить мою нервову систему.
Не знаю скільки і ще,
так довго я буду жити без себе.
Не бачу світла окрім дитини,
я хочу жити, задля миру,
хочу поринати у щастя,
не хочу бачити пропастя.
Я чую в голові у себе крик,
ламається платівка,
як важко звикнути,
коли тебе ламають без упинку.
Я відчуваю, я уже не я,
немає #Сонячної_Тоні,
пройшло усе,
хоча раніше усе життя я мала на долоні.
Кричу від болю, мені так важко,
Злетіти хочу вверх я пташкою,
сама сиджу закрита в клітці.
Ніхто не розуміє, мої східця.
Я хочу йти вперед, робити те, що хочу.
Але це більше не для мене,
закриваю від розпачу очі.
Шалено так хочу, скинутись каменем вниз,
одне лиш тримає: У тебе є СИН, схаменись!
Я зможу для нього,
Стараюсь не плакать,
бути сильною , я.
Але від мене вже залишився
тільки кокон,
німа тінь, серед пустелі, різних людей.
Відредаговано: 16.03.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
