Дощовими вулицями Львова
ми будемо гуляти знову й знову.
Вуличками з кави,
дотягнуся до мами,
За будинками із левами,
відчую себе королевою.
Наповниться пахощами тіло,
осінніми стрічаннями й надіями
за ними й ніжні мрії мої туди відлетіли .
Огорнемося любов'ю німою,
Мандруючи тут під руки з тобою.
Кохаю цей Львів до нестями,
нестримно насолоджуючись
миттєвостями і снами,-
пригорнуся до сина, своїми думками.
Пройдуся вздовж вулиці Грушевського,
знайду в кав'ярні чай із м'ятою,
відчую себе на місці я,
не буду збагачувати пам'ять сум'яттями.
Почую вкінці вулиці співи,
цікаву мелодію гітари.
Побачу закохану пару,
загорнуту в ніжні заграви.
Розгорну плащ-палатку,
накину на плечі,
зберу всі мрії в достатку,
знову думаючи:
Головне, що всі мої рідні в порядку ...
Перейду через вулицю в парк,
перегорну життєву сторінку із втрат.
Люблю свою життєву мандрівку,
Радію, що сюди мене переправив синьо-жовтий птах,
який повернув мене на львівську бруківку.
І сказав: Ти ще прийде сюди не раз,
гуляючи дощовими вулицями раз і враз....
Відредаговано: 10.12.2024