Моя душа
Розділ 1.
Любов тримали та не берегли
Любов втрачали надто часто,
Хоч так, вже хочеться бувало
звідси йти,
але в душі так трепетно ще б'ється пташка.
Вона так палко вірить в цю любов,
будує знов щасливі плани,
бо хоче знову чути ,
таке дитяче: "Мам..".
І таке доросле: "Кохана, я іще не рано..!?
Душа зривається та все летить до раю,
а серце, десь там кричить:
- Гей, я не встигаю.
Проходять швидко роки молоді,
як жовте листя,
що несеться понад гаєм,
прошу у Господа, лише одне,
почекай ще трохи, не спіши,
бо я тут жити, швидко не встигаю.
Стрибаю з річки на місток,
так жваво перестрибую душевні рани,
давно закрила серце на замок,
і не оплакую, того чого не маю.
Живу я тут,
і гордість б'є за себе,
бо поруч зі мною, мій коханий чоловік,
і два синочки,
які так спрагло тягнуться за нами.
Відредаговано: 10.12.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
