Моя душа
Розділ 1.
Я чую гомін звідусіль,
тремтять ще й досі руки.
Так важко коли гинуть ті,
хто навіть не дочекав ще й онуків.
Хто не кохав, і життя ще не до кінця пізнав.
Хто за інших життя своє назавжди поклав.
Уламки і ракети розводять долі
вчора ще таких щасливих людей.
Вони ділять усе надвоє,
примножуючи втрати.
Ділить та обділює щасливих людей,
приносячи смуток до наших земель.
Краплями крові проноситься печаль
не давши можливість сказати: "Прощай...".
Крилата ракета відносить уламками
дитинства щасливого миті,
вже більше року вони кров'ю повністю вмиті.
Гомін серен, гвалт криків дітей з укриття
Чому у наших дітей має бути таке життя?
Дивно розноситься горе,
пришвидшує хід свій війна
Надовго в пам'яті
закарбувалася всім нам вона...!
Відредаговано: 16.03.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
