Глава 11

Я повільно поверталась в реальність від відчуття тепла, що поширювалося від руки і циркулювало по всьому тілу. Спробувала поворухнути пальцями, але у мене не вийшло. Тіло мене не слухалось, ніби я перебувала в пастці. Паніка накрила з головою, не даючи спокійно і розсудливо міркувати.

- Тихіше, тихіше, все добре. Скоро ти зможеш контролювати тіло. Це через те, що твоя душа довго була окремо від нього і для їх повного злиття потрібно трохи часу, - заспокоїв мене смутно знайомий дівочий голос.

- Хто ти? - просипіла, намагаючись згадати цей голос.

"Добре, що хоч говорити можу", - подумала я.

- Мене звуть Елірія, дочка Арата. Це я допомогла повернути тобі тіло, - відповіла дівчина.

- Дякую! Я думала, що ніколи не зможу звідти вибратись, - подякувала пошепки.

- Нема за що, - посміхнулася дівчинка. Я цього не побачила, але почула по теплим інтонаціям. - А тепер тобі потрібно ще відпочити. Коли ти в наступний раз прокинешся, все буде в порядку... - погладжуючи мою руку, заколисливим голосом говорила дівчина.

- Елірія, вам ще щось потрібно на даний момент? А то у мене ще є свої справи, - увірвався в мою напівдрімоту чоловічий голос.

- Хто тут є ще? - запитала я.

Дівчина з невдоволенням глянула на чоловіка, що розбудив мене.

- Це Анріель. Ви з ним прийшли в наш будинок сьогодні, - відповіла дівчина, випереджаючи відкрившого рот чоловіка. - І він уже йде звідси. Мені нічого не потрібно... - продовжила вона спокійним тоном, знову усипляючи мене.

- Ні, почекай ... - борючись зі сном, пробурмотіла з останніх сил. - Анріель, як там Дан?

- З ним все гаразд, не хвилюйтесь і засинайте, Меланіка. До зустрічі, - відповів Анріель перед тим, як вийти.

А я заснула ще після почутих слів, що з Даніелем все в порядку.

***

Мені снилась знайома темна порожнеча, посеред якої все так же знаходилась Оля. Але на цей раз навколишній простір повністю заливало яскраве світло і мене швидко потягнуло в невідомому напрямку. Після недовгого польоту, я зрозуміла, що перемістилась до чоловіка, який порушував спокій того місця, до того, хто міг врятувати мою подругу.

Я опинилася в кімнаті наповненою яскравим сонячним світлом, тому не відразу помітила живу істоту, що качалась на величезному ліжку. Це був дуже красивий чоловік. Йому снився сон, від якого його брови були насуплені в тужливому виразі, а обличчя покрилося бісерінками поту.

Я нагнулася, щоб краще розглянути і запам'ятати чоловіка. Він, ніби відчув присутність стороннього, різко піднявся в ліжку, важко дихаючи.

- Хто тут? - запитав він.

Відповіддю йому була тиша. Я миттєво відскочила від нього, сховавшись в кут кімнати і намагаючись дихати через раз, щоб не видати своєї присутності.

Чоловік встав з ліжка і, наблизившись до вікна, довго стояв, дивлячись в одну точку. Потім провів руками по обличчю, надаючи собі бадьорості і знімаючи втому.

- Я зовсім з'їхав з глузду... Цей сон не дає мені спокою... Що це за дівчина, до якої мені ніяк не дотягнутися, але яка стала найбажанішою для мене в такий короткий термін? Що мені робити? Це сновидіння чи вона дійсно існує? - розмовляв сам з собою чоловік.

Але його роздуми перервала дівчина, увірвавшись без стуку. Вона пронеслась, як вихор, змітаючи все на своєму шляху.

- Як це розуміти, Амір? - з обуренням вигукнула дівчина, кидаючись на чоловіка з кулаками.

А мене, після того, як почула ім'я, різко викинуло з цієї кімнати.

І після цього я заснула справжнім сном.

***

- Як ти, моя Єдина? - тихо запитали мене, коли я відкрила очі.

- Амір, - тихо покликала я. - Амір, - знову повторила вже голосніше, запам'ятовуючи це ім'я.

- Хто це? - роздратовано запитав мене Дан, коли я звернула на нього увагу.

- Я дізналася ім'я чоловіка, який може врятувати Олю, - радісно відповіла, кинувшись Даніелю на шию. - Його звуть Амір. Але це все, що я змогла дізнатися. І ще те, як він виглядає, - сумно продовжила я, відчуваючи свою провину за це.

І лише тепер я помітила, що можу контролювати тіло. Це додало мені сил, щоб почати діяти для порятунку Олі негайно.

Вже збираючись встати, мене за руку зупинив Даніель.

- Куди ти зібралась? Ти ще повністю не відновилася. Тобі потрібен тривалий відпочинок.

- Але, доки у нас є хоч якась інформація, потрібно спробувати по ній знайти того чоловіка. Час не стоїть на місці, Дан! - обурено відповіла. Але на цьому мої сили вичерпались, голова закрутилась і я повільно опустилась назад в ліжко за допомогою Даніеля.

- Ось бачиш. Я обов'язково знайду його сам, а тобі потрібно ще відпочити тут. І не хвилюйся, у нас ще є час на його пошуки. Мене більше хвилює Вальтес. Небезпечно залишати його на волі. Тому, в першу чергу, потрібно зайнятися їм, - нагадав мені про нещодавно минувші події Даніель.

- Ти маєш рацію, але я відчуваю, що у Олі не так багато часу, як ми думаємо, - задумливо пробурмотіла.

- Добре. Розкажи все, що ти встигла дізнатися про того чоловіка і я спробую знайти його якомога швидше, підключивши всі можливі для цього ресурси, - сказав Даніель.

- Найголовніше і найінформативніше - це те, що його звуть Амір. І по обстановці в кімнаті було ясно, що він з багатої родини. Якщо говорити про зовнішність, то він дійсно гарний, з правильними рисами обличчя... - на цьому висловлюванні, Дан зі злістю примружився. - А ще в нього дуже яскраві зелені очі та темне коротке, злегка кучеряве, волосся. І він має смагляву шкіру, - описувала я.

- Більше нічого особливого не помітила? - з нотками ревнощів, запитав Дан.

- Так! Ще у нього біля зовнішнього куточка правого ока, піднімаючись до брови, знаходяться три маленькі родимки у вигляді зірочок. Це все, що я встигла помітити, - відповіла я, показуючи на собі розташування родимок.

- Це вже примітна риса. І вона здається мені смутно знайомою... І твій опис... Картинка складається воєдино. Все веде до одного чоловіка. Як ти говориш його звуть? Амір? - розмірковував уголос Даніель.