Глава 10

У внутрішньому подвір'ї замку в шеренгі стояли руари в темно-синій формі. Це був Перший Загін, у складі якого перебували найсильніші і найвитриваліші воїни-маги Темної Імперії. Вони були обрані з дитинства відповідно до рівня сили, але незалежно від виду магії, якою володіють. Їх навчали найкращі майстри Імперії. До кожного застосовували індивідуальних підхід, посилювали здібності, до яких був більше схильний той, чи інший руар.

Коли ми з Даніелем і Кірстаном вийшли з замку, перед моїми очима постало саме це вражаюче видовище: п'ятнадцять руарів, від яких разило неймовірною могутністю. Вони були всі сильними, витривалими і сповненими ентузіазму, але в той же час абсолютно різні в зовнішності та здібностях.

Даніель з Кірстаном попрямували до одного з руарів, який привітав їх міцним рукостисканням.

- Що трапилося, Дан? Чому ти нас так терміново зібрав? - запитав командир Загону.

- Потрібно знайти одного руара і готуватись до штурму будинку, де він знаходиться. Я знаю, що в твоєму Загоні є здібний маг, який буде дуже корисним в цій справі, - відповів Дан.

- Хм, а кого ми повинні шукати? - уточнив командир.

- Вальтеса Буреса. І не смій говорити, що це не в нашій компетенції! Він вкрав «моє». Мені байдуже на умовності і статуси. Я ясно виразився? - роздратовано прошипів Даніель, попереджаючи зайві висловлювання і запитання.

- Чому ти злишся? Ніколи тебе таким не бачив. Ти ж знаєш, що я на твоєму боці, так навіщо така недовіра до мене? - спокійно прореагував командир.

Даніель провів рукою по обличчю, знімаючи напругу, і важко видихнув:

- Ти маєш рацію, Анріель. Я зараз не в собі. Мою maalum викрали. Я не знаю чим це все може закінчитись.

Я хотіла його втішити і вирішила нагадати про свою присутність. Підійшовши до чоловіків ближче, спробувала взяти Данила за руку, але так як це зробити не вийшло, просто сказала, звертаючи його увагу на себе:

- Все буде в порядку, Дан. Ти знайдеш мене і переклеслиш їх плани на ритуал. Я в тебе вірю, коханий, - висловила всю свою любов і віру в погляді. Можливо, ми б простояли так дуже довго, але для оточуючих це виглядало дивно, адже я все ще залишалась невидимою.

- Даніель, що з тобою? Куди ти так ... еее ... дивишся? - здивовувався Анріель.

- Так - це як? - відповів запитанням на запитання Дан.

- Закохано? - з жахом промовив командир. Він ніколи раніше не бачив такого погляду у свого друга. Та й не розумів, чому Даніель, дивлячись в порожнечу, відчуває ніжні почуття.

- Ти маєш рацію, - послав ласкаву прсмішку своїй Єдиній і, відвернувшись, продовжив:

- Зараз розмова про інше. Ходімо до Першого Загону, знайдемо потрібного руара.

Вони направились до рівного ряду бійців Першого Загону і я послідувала за ними. Зупинившись навпроти руарів, Даніель пройшов по всім вивчаючим поглядом, вдивляючись в кожного з них.

- Хто помітив щось дивне біля мене? - вказуючи на порожнє місце ліворуч від себе, де стояла невидима я.

Вперед з ряду вийшов один руар. Він відрізнявся від інших своїми білими очима без зіниць, які ніби бачили все наскрізь. На голові у нього не було волосся, а вимальовувались ледь помітні рунічні символи, невідомого мені значення.

- Що ти бачиш? - запитав його Дан.

- Я бачу дівчину, яка стоїть біля вас. Ви з'єднані непорушним зв'язком, за збереження якого вам ще доведеться поборотись. Ця дівчина принесе зміни в цей світ, але позитивними чи негативними вони будуть, залежить від вас обох.

- Хмм, цікаво... - задумливо протягнув Дан. - Це краще, ніж я очікував. Більше ніхто не бачить цю дівчину? - знову вказуючи на мене, запитав інших руарів.

У відповідь - тиша. Значить, більше ніхто не мав таких здібностей.

- Анріель, бери цього бійця і йдіть за мною, - розвертаючись і збираючись йти, наказав Даніель. - А ти не губись. Завжди йди поруч зі мною, - сказав він мені.

- Розкажи поки про себе, - звернувся Дан до руара, що міг мене бачити, доки ми йшли.

- Мене звуть Арат. Як ви вже зрозуміли, я можу управляти духами і душами. Ще я помітив дещо цікаве, пов'язане зі станом вашої maalum... - відповів Арат, зупинившись переді мною і скануючи мене своїм моторошним поглядом.

- Що ж це? - з цікавістю глянув Дан на цього нахабного руара, коли я сховалась за його спину.

- Її астральна проекція не стабільна і довго в такому стані вона з вами перебувати не зможе. Але я допоможу стати їй більш матеріальною. Для цього мені потрібно буде періодично підживлювати її своєю енергією після проведеного мною магічного ритуалу. І ще один позитивний момент від проведення цього обряду в тому, що доки ця оболонка буде матеріальною, її фізичному тілу не зможуть зашкодити. А, наскільки я бачу, це важливо, - відповів Арат, прикривши очі і направивши руку в мою сторону, щоб зчитати інформацію.

Від цієї інформації Даніель напружився і рішуче ступив до Арату ближче, щоб загрозливо сказати:

- Тримай себе в руках, я ще не дозволяв тобі нічого робити з моєю maalum... Не змушуй мене вбити тебе.

- Ви не зможете, Князю, - спокійно відповів Арат.

- Ти маєш якісь сумніви? - заревів Даніель, почавши частково трансформуватись. Але відповідь Арата остудила його запал.

- Я сумніваюсь не в цьому. Якщо ви хочете зберегти життя і розсудливість своєї Єдиної, без мене не обійтись. Я потрібен вам більше, ніж ви думаєте, - продовжив Арат шлях в тому напрямку, в якому ми йшли спочатку.

- Припустимо, - заспокоюючись, промовив Дан. Адже дійсно на кону було занадто багато.

І ми всі пішли в сторону виходу з території замку.

- Для початку давайте розберемось з цією дівчиною, - жест в мою сторону. - Тому що занадто небезпечно залишати її в такому нестабільному стані. Для цього потрібно відправитись до мене додому. Тільки там є всі потрібні нам речі і умови для ритуалу. Портали ми поки що використовувати не можемо для переміщення, але я живу не далеко. Шлях багато часу не займе.

- Добре, - звузивши очі, спокійним тоном сказав Даніель, внутрішньо все сильніше розпалюючись.