Глава 7

Настав ранок. На дворі було тепло і безхмарно. Сонячний зайчик проскочив крізь напівтемряву і пригнув мені на очі, змусивши поморщитись.

Все тіло ломило від приємної втоми після проведеної ночі. Це був мій перший раз, але з Даніелем я відчувала себе вільно і нічого не соромилась. За ніч вн навчив мене любити своє тіло, вишукуючи нові точки задоволення.

Ковдра сповзла, оголюючи груди, коли я потягнулась. Поруч зі мною мирно сопів Даніель. Він лежав на животі, так що мені було відкрито прекрасний вид на мускулисте тіло, на сильні плечі і руки, широку спину, а те, що нижче, було прикрито тонким покривалом, що не заважало огляду.

Я була задоволена, як сита кішка, яка наїлась сметани. Адже, цей чоловік тепер був мій. Нагнулась і ніжно поцілувала його в плече. Ненадовго зависла, розглядаючи його і ніжно посміхаючись. Та все ж довелось з неохотою підійнятись.

Потягнула покривало на себе і встала з ліжка, закутавшись в ного, щоб прикритись. Тепер постало питання про одяг. Все, що було вчора на мені, Дан не залишив цілим. По всій кімнаті були розкидані клаптики, які раніше служили одягом.

- Мда, і що мені одягнути? - запитала я сама себе вголос.

- Мені ти так більше подобаєшся. Хоча ні, дещо тут все ж зайве, - наблизившись до мене і стягнувши покривало, промовив Дан, - Так-то краще, - подивившись на моє оголене тіло, задоволено промурчав коханий.

- Ей, не нахабній! Поверни мені покривало, - засміялась я, намагаючись забрати її назад. Але куди мені до чоловічої сили. Мене швидко скрутили і притиснули до гарячого тіла. Своїми нижніми дев'яносто я відчула, що Дан готовий до продовження бурхливої ​​ночі.

- У нас ще багато незакінчених справ, тому збирайся. Зараз принесуть одяг, - сказав Даніель, відпустивши мене. Потім він пішов в сусідню кімнату, з якої почувся шум води.

Як тільки Дан зайшов у ванну, в кімнату постукали. Я встигла лише накинути ковдру, яка валялась на підлозі, як увійшла дівчина з одягом.

«Знову ця Таніка», - подумала я.

За купою одягу Маріка мене не помітила, так що її хода була призначена явно не мені. Вона увійшла похитуючи стегнами і спокусливим голосом вимовила, здавалося б звичайну фразу:

- Князю, я принесла одяг, - томно зітхнувши при цьому.

- Ррр, Князь зайнятий. Можеш йти, - роздратовано відповіла я.

- Князю, ви тут? - дівчина поклала одяг і зробила вигляд, що не почула те, що я їй сказала. Вона зміряла мене зневажливим поглядом.

- Ти глуха? Гайда звідси, - сказала я, примруживши від злості очі. Вона мене шалено дратувала. Дан тільки мій.

- Ти взагалі хто? Чергова коханка? Так що ти тут не командуй, - відповіла Таніка. І в цю хвилину до кімнати війшов Даніель в одному рушнику навколо стегон. Підійшов до мене і на очах у дівчини пристрасно поцілував в губи, від чого я, навіть, забула про присутність стороннього.

- Ти ще тут, Таніка? Ми з дружиною хочемо залишитись на самоті. Негайно покинь кімнату, - перервавши поцілунок, суворо сказав Дан. І дівчина поспішила піти.

- Емм, з ким хочеш залишитися наодинці? - не зрозуміла я.

- З тобою, - була лаконічна відповідь.

- А як ти мене назвав? А то у мене з'явились проблеми зі слухом або просто галюцинації, - випитувала я те, що хотіла почути.

- Ти дивуєшся тому, що я назвав тебе дружиною? У нас після того, як maalum проведуть ніч разом, вони вважаються одруженими. Ти не помітила появу татуювання на руці? Це знак того, що ти моя дружина, - пояснив Дан.

І дійсно, на моїй правій руці з'явилось татуювання. Маленькі темно-червоні язички полум'я з білими проблисками на кінчиках, обвивали моє зап'ястя, скручуючись кільцем. Плавно переходячи до середнього пальця, вимальовувався візерунок з чорних квітів і темно-фіолетових стеблинок витончених рослин.

- У тебе є таке ж татуювання? - запитала я після ретельного огляду своєї.

- Так, на татуюванні показано, якою силою ти зараз володієш. Тому вони у нас трохи різні. Наприклад, у тебе переважає більше червоного кольору полум'я - це явна ознака дуже сильної стихії вогню, а на його язичках присутні білі вкраплення - це дар передбачення. Від моїх здібностей у тебе з'явились ознаки інших стихій на середньому пальці. Ось чорні пелюстки - це темна магія, а темно-фіолетовий - це колір мого полум'я. Всі ці стихії тепер рівномірно розподілені між нами, посилюючи могутність кожного з нас, - креслячи за візерунком на моїй руці своїми шорсткими пальцями, пояснював Даніель кожну деталь татуювання.

Чоловіче ж татуювання відрізнялось від моєї тим, що в ній переважали чорні і темно-фіолетові барви і з'явились невеличкі червоні язички полум'я на великому пальці лівої руки. Хоча візерунок вимальовувався схожий.

- Ну що, ходімо? У нас ще багато справ, - закінчивши розглядати і пояснювати підтвердження наших уз, запропонував Даніель.

- Відведеш мене до Олі? - запитала я.

- Добре, - взяв Дан мене за руку і направившись до виходу.

На півдорозі до лазарету, я відчула печіння в грудях, яке швидко перейшло до голови. Тіло перестало мене слухатись. Очі залишалися широко відкритими, але не бачили, що відбувається зараз в реальності. Мене затягнуло у видіння.

***

Дівчина лежала в безкрайній темній порожнечі, вона нічого не бачила і не відчувала. Але одного разу її спокій було порушено. Спочатку з'явився тонкий проблиск смужки світла, поступово все більше збільшуючись до розміру людського зросту. І тоді відчинилися двері. Це було щось нове, невідоме в цій темряві. Воно змушувало відчувати занепокоєння, адже це руйнувало звичний порядок в цьому похмурому просторі.

Це була Оля. Вона застрягла в пастці своєї підсвідомості, але наш світ Ельдон створював для неї зв'язок, вплітаючи нитку її долі в свої тенета. Це змушувало її прокинутись.

Я хотіла побачити, що було за тими дверима. Адже відчувала, що це допоможе врятувати мою подругу, це витягне її з небуття. Доклавши зусиль, занурилась у видіння. За дверима я розгледіла чоловічий силует. Він спостерігав за дівчиною здалеку, ніби й не підозрював, як впливає на Олю однією своєю присутністю.