Глава 3

Після зустрічі з незнайомцем і розмови з Катею я перебувала в розгубленності і не помітила, як настав вечір. Наближався час зустрічі. Я подзвонила Олі і ми з нею домовились зустрітись трохи раніше. Все ж мені потрібно було з кимось поговорити.

І ось я уже 20 хвилин стою біля входу в кафе і виглядаю подругу, пританцьовуючи на місці в спробах зігрітись. На вулиці похолодало, а небо стало похмурим, як мій настрій. Телефон виключився, пікнув наостанок і я не могла зателефонувати до Олі.

- Лано! - сміючись, налетіла на мене подруга.

- Я так рада тебе бачити, - я стиснула її в міцних обіймах і так тепло стало на душі.

- Ти вся мокра і тремтиш. Що трапилось? - стурбовано запитала Оля, заглядаючи мені в очі. 

- Давай присядемо всередині, поговоримо? Там і зігріюсь - відкрила я вхідні двері в кафе, пропускаючи Олю вперед.

- Не нервуй мене. Викладай, що сталось? - запитала Оля, коли ми сіли за столик в нашому улюбленому кафе.

- Я не знаю, чи повіриш ти мені... Але ти моя єдина найкраща подруга, якій повністю довіряю. Я можу поговорити про це тільки з тобою, - почала говорити.

- Що трапилося? На тобі обличчя немає. Може хтось образив?

- Можна і так сказати, - сумно посміхнулась я. - Вислухай мене, не перебиваючи.

- Добре, розповідай, - відповіла Оля, приготувавшись слухати.

- Загалом, почалося це вчора. Мій День народження був вчора! - вигукнула я і тут же стурбовано заозиралась по сторонам.

- Що? Ти знову ... - хотіла заперечити подруга.

- Почекай, я ж просила не перебивати. Навіть, якщо в це неможливо повірити, послухай... Так ось, вчора був мій день народження. І сьогоднішній день проходить точно так же, як вчора. Навіть, ти говорила ті ж фрази, що і вчора, слово в слово! Ми так само збирались піти гуляти, але є одна важлива відмінність. Коли після занять я вчора прийшла додому ... - замовкла, не знаючи, як правильно підібрати слова. Я бачила, що подруга мені не вірить і думає, що це просто жарт. Але Оля все одно не перебивала мене, даючи висловитись. Вже за це я була їй вдячною. - Спочатку все було в порядку. Мами не було вдома, а я спокійно збиралася гуляти, але ... потім ... це неможливо описати словами. Я ... Тільки не вважай мене божевільною, але ... вдома на мене напало чудовисько. Воно виглядало як величезна комаха, тільки обличчя було, як у звичайної людини жіночої статті. Це виглядало дуже моторошно... - спогад нахлинув з новою силою і я затремтіла. На очі навернулись сльози, але, обхопивши себе руками за плечі і кілька разів глибоко зітхнувши, зібралась з силами і продовжила.

- Я чітко пам'ятаю біль від того, що ця тварюка мене поранила. А на наступний день не було ніяких слідів! Нічого не залишилось, крім цих спогадів: ні болю, ні рани. Можна було б подумати, що це сон, але те, як день повторився знову, викликає сумніви. Тільки сьогодні я не пішла додому і зустріла дивного чоловіка. Він зник прямо перед моїми очима! Просто розчинився в повітрі. Ти мені віриш?

Я сумбурно переходила від однієї події до іншої і з кожним моїм словом брови Олі піднімались в німому здивуванні.

- Лана, ти хоч розумієш, як це сумнівно звучить?

- Я знаю, але... ти ж мене знаєш, я б не стала так жартувати!

Пройшли довгі 10 хвилин мовчання, перш ніж я почула її слова і змогла вдихнути з полегшенням.

- Припустимо, я тобі вірю. Але чому це сталося? І як може повторитись день?

- Не знаю. Не розумію, як це все можливо, але я кажу правду. І, боюсь, що хтось може шантажувати мою маму. Я чула дивну розмову перед тим, як все це сталось.

- І що ти збираєшся робити?

- Я не можу піти додому, мені страшно. Давай сьогодні будемо гуляти до ранку?

- Добре, а завтра я проведу тебе.

- Дякую!

Так за розмовою ми не помітили, як пролетів час. Невдовзі до нас приєдналася Катя. Вона вела себе, ніби не було телефонної розмови, так що напруга, яку я відчула, коли вона з'явилась, швидко пройшла. Далі ми поїли і ненадовго з'їздили до Олі. І ось через декілька годин ми все ж дістатись до клубу. На вході нас пропустили без проблем завдяки знайомим Олі, хоча вхід до 21 року в нього був заборонений.

Нарешті, я змогла трохи розслабитись, занурившись в музику і танці. Ми танцювали і веселились до пів на дванадцяту ночі. Доки Катя попросила мене сходити з нею подихати свіжим повітрям, а то їй стало зле. Скориставшись запасним виходом, ми вийшли на вулицю.

Катя взяла мене за руку і швидко повела до темного провулку.

- Куди ти мене ведеш? Якщо тобі стало краще, то давай повертатись назад, - намагалась я зупинити Катю. Але вона продовжувала мене тягнути. Я різко смикнула її за руку, що змусило її ненадовго затормозити. Вона з такою люттю подивилась на мене, що я розгубилась.

- Швидше йди за мною. Я ж просила тебе сьогодні сходити додому ... І все могло б бути інакше. Але тепер іншого виходу немає, пора приступити до виконання плану, - бурмотіла Катя. Вона знову схопила мене за руку. Як би я не пручалась, Катя сьогодні була на подив сильною. Темне підворіття ставало все ближче.

- Та що з тобою? То якісь дивні прохання, то твоя груба поведінка. Відпусти!

- І не подумаю - грубо відповіла Катя.

Я вже хотіла кликати на допомогу, як двері заднього виходу з клубу відкрилась і вийшла Оля.

- Що ви там робите? Вас так довго не було, що я вийшла перевірити чи все в порядку, - запитала Оля.

- Все в порядку. Повертайся, ми скоро прийдемо, - відповіла Катя.

- Олю, допоможи! Катя збожеволіла, - крикнула я.

- Не хотіла по-хорошому, буде по-поганому, - зі зловісною усмішкою промовила Катя, - Вальтес, розберися з іншою дівчиською! Цю я беру на себе.

- Її вбити чи залишити просто покаліченою, щоб вона не могла говорити? - задумливо запитав чоловік, виходячи з темряви підворіття. - А ти поквапся. Елінор уже чекає на неї.

- Добре, - відповіла Катя. - Дівчиську вбий! Нам не потрібні свідки.

Я в шоці осмислювала сказане, що, навіть, не відразу помітила, як ми наблизились до якоїсь воронки, що світилась в темряві. Позаду пролунав крик. Я відразу отямилась і рванула в ту сторону. Не очікуючи від мене такої прудкості, Катя випустила мою руку на секунду. Мені цього вистачило, щоб вирватись і вибігти до того місця, де незнайомий чоловік тягнув Олю за волосся. Я накинулась на нього зверху, намагаючись звільнити її. Але чоловік з легкістю скрутив і мене, тягнучи вже обох. Я опинилась в дивному заціпенінні, не в змозі ворухнути і пальцем.