Моя Делайла
ІІ
– Алло, – почув він солодкий голос з динаміку смартфону.
– Привіт... е-е-е... тобто, вітаю! Це Рен, ви навпроти мого будинку з велосипеду впали.
– Так-так, я вас впізнала... Привіт... Хто там? Це той красунчик-герой, про якого ти казала? – почувся інший жіночий голос. Динамік почав шарудіти, коли його рукою прикрила Делайла. – Цить! Тихо будь! Так, привіт! Ем-м-м... Боже, скажи, що ти цього не чув...
– Лише якщо тобі стане легше, – від широкої посмішки у красунчика-героя здається звело обличчя.
– Я її приб’ю, – прошипіла Делі.
– Не варто, я б хотів, аби наша зустріч відбулась у кафе, а не відділку поліції.
– Яка зустріч? – тепер і Делі усміхалась, а її подружка перекривлювала її мрійливий вираз обличчя, нариваючись на нові стусани.
– Та, на яку я хочу запросити тебе в цю суботу. То як, зустрінемось?
– Залюбки, – промуркотіла Делі, від чого тілом Рена прокотився жар.
– Субота, о п’ятій, годиться?
– Так!
– Тоді до зустрічі, я скину адресу.
– Чекатиму...
#2046 в Сучасна проза
#1935 в Різне
Відредаговано: 31.08.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
