Луни/Лонги - величні дракони Піднебесної

Дракони ЛУНІ (ЛУНЬ, ЛОНГ) - істоти духовного світу Китаю. Ці створіння мають високу наближеність до матеріального світу, бо тісно пов'язані зі стихіями та енергією Ци. В їх резонансах переплетені як всі чотири елементи, так і просякнутий духом ефір.

Разом із тим, у кожного з них є чітко виражена елементальна близькість із конкретною стихією, в тому числі із деревом, блискавкою і металом - сумішами елементів, які в Китайських містичних вченнях виділяють у самостійні стихії.

Дракони можуть бути і творчими, і руйнівними, як і самі елементи, що лежать в їх основі.

Скоріш за все, значна частина луней є ДЕЄТИЧНОГО типу (тобто походить із БОЖЕСТВЕННИХ СВІТІВ китайського духовного каналу), але також є і НЕДЕЄТИЧНІ луні, що походять із ПРИРОДНИХ ДУХОВНИХ ТВАРИННИХ СВІТІВ.

Далі ви зможете ознайомитися із класифікацією луней у китайській мітології. Які з них деєтичні, а які такими не є - важко сказати. Вочевидь, головні дракони таки божественного типу, а інші види - недеєтичні, але це лише припущення.

Дракон у китайській культурі символ доброго початку Ян і китайської нації в цілому, що міцно асоціюється зі стихією води. На честь дракона встановлено щорічне свято човнів драконів.

За китайськими повір'ями, змій-лун живе у річках, озерах і морях, але здатний злітати й у піднебесся. У ньому виразно проступають сліди божества вологи та дощу, спочатку пов'язаного з культом родючості. Ритуали щодо дощу не обходилися без зображень дракона вже у VI ст. до н. е.

Ранню систематизацію знань про драконів, з критичними висновками, виконав Ван Чун (1 століття н. е.) у трактаті «Лунь Хен».

Лун - один із двохсот тисяч різновидів персонажів китайського театру тіней, і він не змінюється століттями.

Зовні китайського дракона описують через подобу на інших тварин: голова верблюда, роги оленя, очі демона, шия змії, луска коропа (лусочок має бути 81 або 117), пазурі орла, лапи тигра та вуха корови. Але на зображеннях часто помітна розбіжність із цим описом.

На голові драконів знаходиться їхня найважливіша приналежність - шишка на маківці, завдяки якій вони можуть літати без крил. Проте її зображеннях можна побачити нечасто. Розміри китайських драконів - від метра до понад 300 метрів у Великого Цзянь-Тану.

Самки китайських драконів відкладають яйця, але деякі дитинчата вилуплюються через тисячу років. Їхнє народження супроводжується розгулом стихії: потужними метеорними потоками, грозами і великим градом.

Китайці розділили драконів на групи, у яких кожна порода має відмінні характеристики. З'явилися чотири головні морські брати-дракони Лун-ван:

Дунхай Юйгуан або Ао-Гуан (Східно-Китайське море);

Сіхайю бо Ао-Рун (Західне море);

Наньхай Юйцінь або Ао-Цинь (Південне море);

Бейхай Юйшунь або Ао-Шунь (Північне море)[.

Основні породи дракона такі:

Тяньлун - небесний дракон, який охороняє палац богів і возить їх на колісницях.

Фуцанлун - дракон прихованого скарбу, який стереже під землею дорогоцінні камені та метали і хвилює землю вулканами.

Ділун - земляний дракон, який управляє морями та річками.

Інлун - божественний дракон, від якого залежить погода, вітер, дощ і який гримить з неба громом.

Останні два види дракона у народній уяві зрослися у постаті царів драконів, які мають тіло людини та голову дракона. Живуть вони у морях Сходу (Східно-Китайське море), півдні (Південно-Китайське море), заході (Індійський океан) і півночі (ймовірно, Байкал).

Інші породи драконів: цзюлун - лускатий дракон (синій); інлун - дракон з крилами або без, обидва варіанти можливі (білий, чорний, ціановий); цзюлун із рогами (синій); безрогий чжилун (червоний, білий та зелений); паньлун, пов'язаний із землею.

Китайські дракони можуть бути також чорного, білого, червоного або жовтого кольору, серед яких останній вважається найголовнішим. Кожен дракон народжується із золота того ж кольору, що й його шкура. Вік дракона також можна визначити за кольором шкіри. Жовтим, червоним, білим і чорним драконам – тисяча років, а синім – вісімсот.

Дракони можуть змінювати свої форми, у тому числі набувати людського вигляду.