Мавки - дівчатка з "дивинкою"

Мавки - істоти українського духовного світу. Вони, звісно, вважаються міфічними, але тільки не для людей, які здатні бачити тонкі світи. Вивчаючи духовну фауну та флору наших багатих слов'янських земель, можу констатувати, що всі міфи мають у своїй основі реальність.

Справа в тім, що в основному тонкий світ можуть бачити або люди, які працюють у цій сфері, або ті, у кого розвинуте тонке бачення в силу різних життєвих обставин (наприклад, сильні стреси, але буває дуже багато інших нюансів і в цій статті не про них), або ж... Люди, що опинились на межі життя та смерті і самі не усвідомлюють цього. Якщо ви бачите мавку як матеріальну істоту, у мене для вас погані новини. Щоправда, ви цю статтю вже навряд прочитаєте... (Хвилинка чорного та гіркого гумору).

Давайте розберем слово "мавка" на балто-слов'янських рунах (вендиця, слов'янська писемність). Саме сакральне письмо предків найкраще розкриває функціонал даних сутностей.

Це слово записується такими рунами:

Мир, Алатир, Вітер, Крада, Алатир.

Цей рунічний напис перекладається так: захист і стабільність руху циклів природи. Себто мавки є тими, хто опікується порядком у природних процесах, перебуваючи найближче до матеріального світу. У міфах вони піклуються про дерева і трави, висаджують квіти, лікують тварин тощо.

Мавки знаходяться у відомстві пантеону Рідних Богів залежно від ареалу проживання:

лісові - під відомством Велеса, який окрім різноманіття своїх функцій є ще й Богом Лісів та Дібров, опікуном природи;

якщо живуть десь у полях-степах-лісостепах, то ними опікується Макоша, Мати Коша, Мати-Сира Земля;

якщо мавки перебувають у лісо-паркових смугах у містах, за ними приглядатиме Чур - Страж договорів та кордонів, оскільки тут зустрічаються природа та цивілізація і необхідно контролювати місцеву "живність" з обох сторін;

у гиблих місцях, де багато ентропії та гниття, за мавками може приглядати Богиня Мара, Володарка Смерті.

Як бачимо, залежно від особливостей, мавки проявляють себе дуже різноманітно. І також вірним для них є те, що колись якісь із них могли бути людьми, адже людські душі здатні еволюціонувати і при високій близькості до природних резонансів хтось міг обирати для себе шлях видозміни у сутність із дозволу Пантеону Богів Рідних.

Мавки за характером дівчатка із дивинкою. Можуть бути як доброзичливими, так і зі світу звести. Здебільшого займаються другим - знущаються з людей, за що їх часто відловлюють чугайстери (навна поліція, як ми вже із вами встановили у розділі про них). Такі, як у "Лісовій Пісні", зустрічаються вкрай рідко. В основному не люблять людей за недбале поводження із їх угіддями, тому намагаються наслати блуд у високих травах чи лісі, диких звірів, зашпортати за корені дерев та гілки, викликати підвертання ноги у ямці в степу тощо. Отже, якщо нема навичок поводження із сутностями та захисту рідних Богів, ну його у бню зустрічати цих вередливих красунь.

Довкола образу мавки існує чимало плутанини.У деяких джерелах знаходимо слово "навка" чи "нявка" (нави - духи з потойбіччя). Згадаємо опис із "Тіней забутиїх предків". Ця мавка не мала шкіри на спині, було видно ребра та серце, що гупає між них. Фактично, даний опис натякає на сутність, яка піддалась гниттю, що породжує сумніви у тому, чи була це саме мавка? Якщо так, то той особливий тип, що перебуває під покровительством Мари і її легко сплутати із нічницею чи полудницею. Але мавка, яка відповідає за гниття у живій природі - окремий вид сутності.

Нерідко мавок називають лісовими русалками. Воно і зрозуміло, бо у наших слов'янських русалок нема хвоста, тож і мавка, і русалка постають цілком антропоморфними у народних перказах. Але, знову ж таки, русалки мають близькість зі стихією води і не можуть далеко відійти від середовища свого проживання - водойми. А от лісові цілком вільно перміщаються по лісу - аж до його меж, а деколи і трохи за них. 

Степових та польових мавок часто плутають із полудницями (серповицями). Однак природа полудниць в основі своїй куди більш некротична, тоді як польові та степові мавки мають більш творчий аспект, пов'язаний із життям природи в царині поля та степу відповідно.

Виходячи із вище сказаного, варто розуміти, що міфологеми про мавок часто-густо мають у собі "пасхалочки" до інших сутностей, тож кожна пам'ятка та кожен міф вимагають практичного осмислення.

(с) мій текст і висновки