Ке‌льпі - некротичний водяний коник

Ке‌льпі (англ. kelpie) - в шотландській міфології водяні духи, що живуть в річках і озерах. В основному ворожі до людей. З'являються в образі коня, що пасеться біля води, підставляє подорожньому свою спину і потім затягує його в воду.

За уявленнями шотландців, кельпі - перевертень, здатний перетворюватися в тварин і в людину (як правило, в молодого мужчину з розкошланим волоссям). Має звичку лякати подорожніх - може вискочити з-за спини, або несподівано скочити на плечі. Перед бурею кельпі ніби-то виють і багато хто чув це виття.

Набагато частіше ніж людську, кельпі приймає подобу коня, здебільшого - чорного окрасу, проте, часом згадується і біла шерсть. Іноді у нього виростають двоє довгих рогів, і тоді він схожий на суміш коня з биком. Часом кажуть, що у духа світяться очі, або у них повно сліз, а самі очі притягують погляд, мов магніт.

Усім своїм виглядом кельпі ніби запрошує перехожого сісти на себе, а коли той сідає, скаче разом із вершником у воду. Дух при цьому щезає, причому, його щезання супроводжується гуркотом і яскравим спалахом. Але, часом, коли кельпі чимось роздратований, він розриває свою жертву на шматкии і пожирає.

Сліди кельпі легко упізнати, бо копита у нього поставлені задом наперед. Кельпі здатен розтягуватись у довжину наскільки завгодно, а вершник до його тіла неначе прилипає та не здатний злізти.

Щоб перемогти кельпі, необхідно приманити його вівсом і накинути вуздечку йому на голову, промовляючи при цьому спеціальне замовляння, яке зробить його покірним та безпомічним. Найкращий час для того, щоб спіймати кельпі — зима. В цьому випадку є шанс, що після того, як духа спіймають, за ніч ополонка, з якої той з'явився замерзне, і кельпі не зможе покинути свого хазяїна до самої весни, аж поки крига на річці не скресне.

(с) рерайт з Нету.

З огляду на описане, цей коник є уособленням специфічного духа води, характерного для кельтських земель. Аналог слов'янського водяника, на перший погляд. Дивним є поєднання метаморфізму (перетворення) на людину, що ріднить його із більш складними сутностями і робить доволі неслабким духом. Тож перевертень чи елементальний дух? Можливо, два в одному. Ворожість до людей можна пояснити, скоріш за все, їх неповагою до екосистем водойм, де мешкають Кельпі. Ну і, можливо, деструкція є їх вагомою сутнісною характеристикою і знищуючи смертних, вони отримують якийсь енергетичний профіт від них, що дає можливість допускати, що ці конячки мають ще й некротичну складову. В такому ракурсі вірніше вважати кельпі автентичними духовними тваринами кельтського каналу.

Доречі, є підозра, що відоме чудовисько Лох-Несс - саме кельпі.

(с) моє резюме