Глава 5. Повернути втрачене

Лера кулею вилетіла з будівлі суду і зупинилася, глибоко втягнувши носом холодне повітря. Всередині вирувало торнадо з обурення та образи. Дурепа! Наївна ідіотка! Як можна було довірити Ігорю оформлення всіх документів на житло? Але наскільки ж підступним треба бути, щоб піти на такий вчинок?

— Нарешті вільний! — пролунав позаду задоволений чоловічий голос. — Ммм, як же класно смакує свобода!

Лера різко озирнулася і побачила Ігоря та Аллу, які теж вийшли на вулицю. Вони обоє посміхалися. Лера стиснула кулачки, закипаючи новою хвилею гніву.

— Я в машині почекаю, — Алла кинула на дівчину зневажливий погляд і рушила до новенької машини сина, припаркованої неподалік.

— Вітаю з розлученням, Леро! — Ігор засунув руки в кишені пальта, нагородивши дівчину насмішливим поглядом. — Ти так чекала. Задоволена?

— Як ти це провернув? — Лера дірявила колишнього чоловіка лютим поглядом. — Я ж бачила кредитний договір. Там з самого початку було твоє ім’я!

— Може й моє, — ліниво примружився Ігор. — А може ти просто неуважно читала. Чи бачила… не той договір.

— Як це?! — розгубилася Лера.

— Знаєш до чого дійшли сучасні технології? За певну суму можна купити у особливих… майстрів будь-який документ, Леро.

— Ти мені… липовий договір підсунув?!

— І свідоцтво про право власності. Вони були як справжні, правда? Дорогувато обійшлися, але були створені спеціально для тебе, — Ігор зухвало посміхнувся. — Фахівець би перевірив і помітив підробку. Шкода, що ти не фахівець. Дякую, що довірила мені місію сплачувати щомісячні платежі по кредиту і справно перераховувала для цього гроші на мою особисту картку.

— Ти шахрай! Я подам на тебе в суд. Сядеш за ґрати за такі махінації!

— Які махінації? А як ти доведеш, що я показував тобі інші документи? Хіба у тебе є екземпляри? Ти просто читала неуважно. В чому тут шахрайство?

— Яка ж ти падлюка! — Лера зневажливо похитала головою. — За що, Ігорю?

— Я не думав тоді, що ми розлучимось. Але за порадою мами все ж таки оформив квартиру на неї. Про всяк випадок, — чорні очі Ігоря стали холодними. — Думаєш я нічого не розумів, Леро? Ти ніколи не кохала мене так як Влада. Я став лише альтернативою. Це страшенно бісило.

— Я мала до тебе почуття. Не такі як до Влада, але вони були. Я хотіла з тобою родину. Хотіла дітей. На біса ти взагалі одружився зі мною, якщо не довіряв?!

— Бо я теж хотів родину! — огризнувся Ігор. — Ти подобалась мені. Спокійна, порядна, вродлива. Я думав, що ти будеш слухняною дружиною. А що вийшло натомість? Вважай, що я забрав квартиру на знак моральної компенсації!

— А ти не забув, звідки взявся перший внесок за цю квартиру?! Злодій!

— Мама навчила мене бачити тебе справжню. Ти жахлива дружина.

— О так! Знову мама! — фиркнула Лера. — Твоєї мами завжди було забагато в нашому житті. А може тобі взагалі не потрібна інша жінка?! Живи з мамою! Вона ж так добре тебе розуміє! Підступний, безхребетний… слимак!

Ігор різко схопив дівчину за зап’ястя і грубо підтягнув її до себе. Його обличчя перекосило гримасою злості. Здавалося, що він був готовий навіть вдарити. Лері на мить стало страшно, проте вона не відвела очей. Ігор кілька секунд дірявив її темним поглядом, а потім повільно відпустив.

— За рішенням суду я маю право на половину цього корита, — процідив він, вказавши поглядом на припарковане неподалік авто Лери. — Але я сьогодні в гарному настрої, тому… Подарую тобі його повністю. Не дякуй!

Нагородивши дівчину ще однією зухвалою посмішкою, Ігор рушив до своєї машини. Лера погано пам’ятала як дійшла до своєї автівки та сіла за кермо. Всередині лопнула остання тонка струна витримки і дівчина тихо схлипнула, опустивши голову. Що робити тепер? Влад мав рацію в усьому. Ігор вміло ховав свою підступну натуру. Як можна було вийти заміж за нього? Лера витягнула з сумки дзеркало і поглянула на себе, витираючи сльози. Очі виглядали згаслими, але дівчина наказала собі не розкисати. Треба зібратися і діяти.

Лера досить швидко повернулася на роботу. Відчинивши двері кабінету відділу продажів, дівчина побачила там лише Вероніку. Оля кудись вийшла.

— Привіт, — Вероніка підхопилася зі свого місця, а її світло-карі очі допитливо вп’ялися в обличчя Лери. — Ну що? Прийшов той гад?

Лера кивнула і коротко розповіла дівчині про все, що відбувалося в суді. Вислухавши її розповідь, Вероніка закипіла войовничим обуренням.

— Мерзенний покидьок! — вигукнула вона. — Як же гидко! Що робитимеш?

— Скористаюся порадою судді і подам апеляцію. Треба знайти адвоката.

— Хочеш я запитаю Кирила? Він точно знає гарних юристів.

— Кирило ж не знає про моє розлучення з Ігорем.

— Вже знає, — Вероніка зітхнула. — Влад йому розповів про вчорашнє. Кирило питав чи знала про це я. До речі, а Владу відомо про мерзенний вчинок Ігоря?

— Ні. Не думаю, що йому це цікаво. Ми з Владом вже все вирішили.

— Ну-ну! Побачимо! — Вероніка хитро посміхнулася, повертаючись за свій стіл.