Глава 4. Втратити все

Вимкнувши комп’ютер, Лера обвела поглядом порожній кабінет. Кирило забрав Вероніку додому ще годину тому о шостій, а слідом за ними пішла й Оля. Лера вже звикла покидати офіс останньою. Робота допомагала забути про негаразди в особистому житті, але сьогодні навіть вона не рятувала. День видався занадто щедрим на несподіванки та гострі емоції. 

Лера взяла з вішалки пальто і одягнула його. Одяг досі зберігав приємний аромат чоловічого одеколону і дівчина заплющила очі, зробивши глибокий вдих. Сьогодні вона на кілька хвилин знову відчула себе щасливою, опинившись в теплих руках Влада. Лера навіть не підозрювала, наскільки сильно скучила за його обіймами. Шкіра вкрилася мурашками від спогадів і дівчина розплющила очі, повертаючись до реальності. Тепер Влад знає про її невдалий шлюб. Але хіба це щось змінює? Вони обоє зробили свій вибір багато років тому.

Покинувши будівлю офісу, Лера вийшла на вулицю. Залишки снігу на тротуарах розчинилися остаточно і тепер асфальт був вкритий калюжами. Початок весни часто буває сірим. Але зовсім скоро прийде справжнє тепло і місто загорнеться в яскраві барви сонця. Лера любила весну, але на серці була глибока осінь. Їхати додому не хотілося. Витягнувши телефон, Лера набрала номер Ані. Дівчина взяла слухавку вже після другого гудка.

— Ань, ти вдома? — поцікавилась в неї Лера.

— Ні, в кондитерській. Підміняю маму сьогодні. А що?

— Я приїду до тебе, — Лера зітхнула. — Треба трохи зняти стрес.

Солодке завжди було для Лери універсальним антидепресантом. Аня вчилася у дев’ятому класі, коли її матір вирішила відкрити власну кондитерську. Заклад був невеликим, але тут готували широкий асортимент тістечок і робили торти на замовлення. Аня іноді заміняла матір в кондитерській, виконуючи функції адміністратора. Опинившись у затишній залі з відвідувачами, Лера побачила подругу біля прилавка. Аня загорнула своє довге русяве волосся на плече та поспішила назустріч дівчині. Лера по доброму заздрила їй. Шлюб із Женею зробив Аню щасливою жінкою і подарував їй двох чудових дітей.

— Привіт, — Аня зустріла погляд подруги. — Сумна зовсім. Що сталося?

— Ох, Ань! — зітхнула Лера. — У мене таке сьогодні було!

Дівчата сіли пити чай з тістечками за вільний столик в кутку зали. Лера розповіла подрузі всі події свого сьогоднішнього шаленого дня. Аня слухала дуже уважно, а потім тихо зітхнула і промовила:

— Який же Ігор козел! Але знаєш… Я рада, що Влад тепер знає.

— Це нічого не змінює, Ань, — Лера обережно зробила ковток гарячого чаю.

— Думаєш? — Аня задумливо притиснула палець до підборіддя. — По дурному прозвучить, але… Може ми не так все зрозуміли того вечора в клубі?

— Та як можна було не так зрозуміти? Влад поцілував Сніжану у мене на очах!

— Може він хотів помститися тобі за Ігоря? — блакитні очі Ані стали серйозними. — Ти мусиш розповісти Владу про свою угоду з Ярославом.

— Думаєш він повірить? Навіть Женька не повірив, досі мене брехухою вважає, — Лера зітхнула. — Набридло виправдовуватись. Я ні про що не шкодую.

— Але якщо не зробиш нічого зараз, то все життя будеш шкодувати про втрачений шанс. Не роби ще одну помилку, Леро.

Лера мовчки опустила очі у свою чашку. Чи можна побудувати щось на руїнах втраченого кохання, посипаних уламками взаємних образ? Навряд. Але серце знову ожило сьогодні в обіймах Влада і заперечувати це марно.

— Я досі його кохаю, Ань, — тихо зізналася Лера. — Але ми ніколи не зможемо відпустити минуле. Не хочу робити ще гірше. Я так довго приходила до тями після нашого розставання. Наступного просто не переживу.

— Дай Владу зелене світло і він тебе вже не відпустить, — посміхнулася Аня.

Випадково повернувши голову убік, Лера побачила Женю, який наближався до їхнього столика. Коричневе пальто гарно сиділо на його широких плечах, але чорні очі Жені мерехтіли роздратуванням. Сім років тому Лера розповіла всю правду Ані. Вона повірила і випросила дозвіл розповісти все Жені, з яким на той час вже жила разом. Проте Женя не повірив. І назвав Леру хитрою брехухою, яка намагається виправдатися. Відтоді Женя ставився до Лери неприязно і не схвалював її дружбу з Анею. Проте не зміг опиратися натиску дружини і таки дозволив Лері стати хресною для своєї старшої доньки Юлі.

— Привіт, — зупинившись біля столика, Женя кинув на Леру невдоволений погляд та обійняв Аню, яка підвелася йому назустріч.

— Привіт, любий! — Аня пригорнулася до чоловіка. — А я тебе не чекала.

— Заїхав по тебе дорогою з лікарні, — чорні очі Жені стали м’якшими, зупинившись на обличчі дружини. — Вже пів на дев’яту. Їдьмо, ще ж дітей у твоїх батьків забрати треба.

— Дякую за частування, Ань, — Лера теж підвелася з-за столу. — Я поїду. 

Аня мовчки кивнула, чмокнула подругу в щоку і рушила в протилежний бік зали, де розташовувався маленький кабінет її матері. Лера залишилася з Женею наодинці біля столика та опустила очі, застібаючи ґудзики на своєму пальті.

— Ніколи не розумів, чому Аня з тобою помирилася, — буркнув Женя, вивчаючи її поглядом. — Через тебе Влад взагалі перестав з нами спілкуватися.

— Я пояснила, чому так вчинила, — тихо промовила Лера.