Глава 3. Неочікувана правда

Стискаючи тендітні дівочі пальчики у своїй долоні, Влад відчував, що вони тремтять. Бачити Леру такою було боляче. Дівчина знову сховала очі, але це не заважало Владу відчувати її стан. Спустошена, розчарована, закрита від цілого світу. І глибоко нещасна. Навіть якщо Лера каже правду і той синець не від Ігоря… Він все ж таки добряче скривдив її. Якщо не фізично, то морально. Зламав щось всередині ніжної та відкритої до життя дівчини, перетворивши її на холодну тінь без емоцій та бажань. Влад ще не з’ясував, що відбувається. Але все більше хотів придушити Ігоря. Просто за те, що в шлюбі з ним Лера стала ось такою. Проте спочатку треба дотиснути її, змусити розповісти все.

— Леро, якщо ця падлюка тебе кривдить, — пошепки промовив Влад, продовжуючи заспокійливо гріти дівочі пальчики у своїй руці. — Одне твоє слово... Байдуже, що було між нами у минулому. Я завжди готовий тобі допомогти. Захистити, вберегти. Довірся. 

Здавалося, що Лера вагається. Влад бачив, що вона от-от здасться і мовчки чекав, вдивляючись в обличчя дівчини. Як же хочеться пригорнути її до себе. Заспокоїти і поцілувати як колись. Але спочатку треба розбити цю невидиму стіну, яку Лера звела навколо себе. Дівчина тихо зітхнула і підняла голову. Її погляд ковзнув убік і прилип до чогось, що знаходилось на вході в залу. Обличчя Лери зблідло, а її тремтячі пальчики міцно стиснули долоню Влада. Він різко озирнувся і побачив Ігоря в темних штанах і сірій сорочці. Тіло знову скрутило спазмом люті і Влад звільнив руки з пальців Лери, стиснувши кулаки. 

Здавалося, що Ігор не помічав нічого навколо. Він спокійно крокував до вільного столика в іншому кутку зали, тримаючи за руку струнку брюнетку в короткій зеленій сукні. Зупинившись біля столика, Ігор розвернув дівчину до себе та чмокнув її в пухкі губки. А потім відсунув стілець і допоміг своїй супутниці сісти.

— Здуріти! — Влад різко перевів погляд на Леру. — Він ще й зраджує тобі?!

Лера зітхнула і відкрила рота, збираючись щось сказати. Влад не став слухати. Тіло саме злетіло на ноги та понеслося в інший бік зали, все дужче запалюючись жагою помсти. Ігор до останньої секунди не помічав загрози. Підхопивши стілець, він збирався сісти за стіл поруч зі своєю супутницею. Проте Влад не дозволив йому цього зробити. Підлетівши до Ігоря, він розвернув його до себе і без зайвих слів зарядив йому кулаком по щелепі.

Удар мало не звалив Ігоря з ніг. Проте він все ж таки втримався у вертикальному положенні, незграбно зачепивши рукою маленьку вазочку з квітами, яка стояла на столі. Вазочка впала на підлогу і з жалібним дзвоном розлетілася на дрібні уламки. Брюнетка перелякано скрикнула і підскочила зі стільця, кинувшись до Ігоря. Відвідувачів у ресторані було небагато, але інцидент привернув їхню увагу. Влад відчував на собі зацікавлені погляди, проте не звертав на них уваги. Обмежуватись одним ударом не хотілося.

— Ти?! — Ігор розгублено зустрів темний погляд Влада, притискаючи руку до щелепи. — Якого…

Влад знову стиснув кулаки і рушив на противника, замахнувшись для нового удару. Проте не встиг його нанести, бо зап’ястя огорнули дівочі пальчики.

— Владе, — Лера рішуче втримала його руку. — Не треба.

Біля столика з’явився офіціант. Ігор роздратовано махнув йому рукою, показуючи, що все гаразд. А потім звільнився з обіймів брюнетки, яка перелякано тулилася до нього і кинув зневажливий погляд на Влада.

— Які люди! — на губах Ігоря з’явилася хижа посмішка. — Знову здибалися?

— Ігорю, мені страшно! — пискнула позаду нього брюнетка.

— Не бійся, Яночко! — погляд Ігоря перемістився на Леру. — Чого треба?!

— Ти став ще більшим мерзотником, — Влад знову стиснув кулаки.

— А ти залишився таким же психом, — хмикнув Ігор. — Чого кулаками махаєш?

— Я тебе вб’ю за все, що ти зробив Лері! — Влад спопеляв його поглядом.

— А що я їй зробив? — знизав плечима Ігор. — Сама винна! Зациклена на роботі кар’єристка. Ще й неповноцінна!

Влад не зрозумів репліку про неповноцінність, але перепитати не встиг. Лера рішуче вийшла вперед, спрямувала погляд на Ігоря і твердо промовила:

— Засідання суду завтра опівдні. Тільки спробуй не прийти!

— Якщо матиму час, — вишкірився на неї Ігор. — Я дуже зайнята людина, Леро!

— На ресторан з коханкою ти час знайшов! — погляд Лери став ще суворішим.

— Я не коханка! — обурилась Яна, надувши губки. — Ми вже живемо разом!

— Знаєш, а ти маєш рацію! Треба закривати питання з нашим розлученням, — Ігор нагородив Леру презирливим поглядом. — На біса мені дружина, яка навіть дитину народити не здатна?!

Влад завмер, абсолютно не чекаючи нічого подібного. Обличчя Лери враз втратило всі фарби і стало страшенно блідим. Дівчина закусила губу, різко розвернулася і кинулася до виходу. Влад отямився від почутого лише через пару секунд і побіг слідом за нею. Проте змушений був зупинитися, налетівши на високу постать офіціанта.

— Пане, ви не розрахувалися за обід, — спокійно нагадав він.

Згадуючи всі відомі йому матюки, Влад витягнув гаманець і дістав з нього кілька великих купюр. Всунувши їх в руки офіціанту, він поспішив до виходу. Лери вже не було. Влад натягнув на себе пальто і кулею вилетів на вулицю. Озирнувшись, він одразу помітив тендітну дівочу фігурку, яка швидко віддалялася від ресторану. Владу вистачило десяти секунд, щоб наздогнати дівчину. Схопивши Леру за руку, він рішуче зупинив її, розвертаючи до себе.