13.

Райна розвернула голову, ніби перевіряла, чи може Аріл їх почути. Але хлопця вже і близько не було. Вона подумки пошкодувала про те, як легко той пішов.

— Ну, слухай, — мовила вона, повертаючися до подруги. — У вас тут точно було цікавіше, ніж у мене.

— Щось сумніваюся, — Мія звузила очі.

— Добре-добре, — здалася Райна. — Ходімо, дорогою все розповім.

— А кава? — подруга кивком вказала на смачний напій, що досі чекав на столику.

— Та вона вже охолонула, — дівчина махнула рукою. — Зачекай, я зараз нову на винос замовлю.

— І я теж хочу.

Щойно лате з фісташками, напій, що сподобався Мії з першого ковтка опинився в її руках, Райна буквально рвонула до виходу. Подруга ледве встигала за нею, намагаючися не розлити каву.

Опинившись на вулиці та вже збиралася засипати сусідку питаннями щодо поцілунку, про котрий говорив Аріл, як просто біля них пригальмував габаритний чорний джип. Бокове скло з боку водія поповзло вниз, і Мія побачила незнайомого чоловіка.

— Сідайте, — мовив той.

Райна взяла цілковито розгублену подругу за руку і буквально таки затягнула до салону. Дівчата розмістилися на задніх сидіннях.

— Я її брат, — незнайомець різко розвернувся до них, його очі іскрилися пустотливим блиском. — По очах бачу, дівчинко, ти вже цілий мелодраматичний серіал у голові накрутила.

Ця фраза явно була адресована Мії.

— От чого ти одразу інтригу ламаєш? — Райна награно обурилася, кинувши на брата грайливо—гнівний погляд. — Так, це Джаред — мій старший, надто цікавий брат.

— Вона обожнює всім розповідати, що я — її хлопець, — розсміявся Джаред.

— Стоп, стоп, стоп! — Мія, з широко розплющеними очима, переводила спантеличений погляд з хлопця на подругу. — Райно, ти з ким там цілувалася?!

— Ого-го! — Джаред округлив очі, ледве стримуючи сміх. — Ну, сестричко, викручуйся! Мені ж теж цікаво!

— Міє, ну не могла промовчати? — Райна зітхнула, обдарувавши подругу докірливим поглядом. — Не твоя справа, Джареде.

— У сенсі «не моя справа»? — хлопець удавано образився, його брови театрально злетіли вгору. — Я ж твій брат! Мені треба знати, кому там відірвати руки.

— Навіть не починай, — Райна закотила очі, відмахнувшись від нього з легкою роздратованістю. — Поговоримо потім, без свідків. І взагалі, це моє особисте життя, і я не збираюся перед вами двома звітувати!

З цими словами дівчина гордо відкинулася на сидінні, хоча кутики її губ зрадницьки тремтіли від стримуваної посмішки.

— В мене зараз таке враження, що мене розвели, — Мія окинула подругу багатозначним поглядом. — Попереджаю, що пам’ять в мене хороша.

— Скоро про все дізнаєшся, — ледь чутно прошепотіла Райна, так, щоб брат її не почув.

Їхали в напруженій тиші, лише гудіння двигуна порушувало мовчання. Раптом Джаред, з ледь помітною хитрою посмішкою, увімкнув музику, і салон вибухнув агресивними рифами важкого металу. Райна демонстративно закотила очі, її обличчя скривилося в театральному обуренні — вона знала, що брат ще довго буде їй так «мститися», насолоджуючись кожною секундою її роздратування.

Незабаром автомобіль зупинився біля гуртожитку. Райна блискавкою вилетіла з салону, награно показуючи, як вона радіє тиші. Мія тільки розсміялася.

— Бувайте, дівчата! — кинув Джаред, намагаючись перекричати приспів доволі відомої пісні.

— Ще поговоримо, братику, — нагадала Райна. — Пізніше...

Повернувшися до кімнати, дівчата швидко перевдягнулися в купальники. Мія крутилася біля дзеркала, розглядаючи себе зі всіх боків.

— Мені здається, що в магазині виглядало краще, — мовила вона, уважно оцінюючи свій вигляд.

— Це й так відомо, — скептично відповіла подруга. — Там же ж освітлення, вигідні ракурси!

— Угу... Не настільки ж.

— Та годі тобі, класно сидить. Це я тобі, як експерт говорю.

— А про поцілунок розповісиш, експерт?

— Я ж сказала, що скоро про все дізнаєшся.

Накинувши зверху легкі сукні, Райна та Мія попрямували до басейну, передчуваючи незлий відпочинок.

Приміщення, на превеликий подив, виявилося доволі сучасним. На стінах і підлозі — аквамаринова плитка, що перемежовувалася кількома відтінками. Більшу половину кімнати займав сам басейн: чотири доріжки, кілька трамплінів й інше приладдя. Біля протилежної стіни розташовувалися шезлонги з невеличкими столиками. Туди й попрямували дівчата.

Щойно вони розклали речі й зняли сукні, як до них підійшов якийсь хлопець. Мії здалося, що вона вже його десь бачила. Незнайомець усміхнувся і підійшов ближче до Райни, обійняв її за талію.

— Знайомся, це Джеймс, — мовила подруги, притискаючися до хлопця. — Ми зустрічаємося. А це — Мія, моя сусідка.

— Радий знайомству, — Джеймс окинув Мію швидким поглядом, після чого знову зосередився на власній дівчині.

Райна одними губами вимовила щось на кшталт: «Потім розповім детальніше.» У відповідь подруга обдарувала її скептичним поглядом.