12.

Мія завмерла на кілька секунд, перетравлюючи почуте. В голові крутилася лише одна думка.

«Він серйозно не розуміє, чи прикидається?»

Її очі швидко ковзали по обличчю Аріла, ніби намагалися зачепитися за щось, що заспокоїть внутрішню бурю. Але спосіб був явно непідходящий.

Хлопець спокійно чекав на відповідь, вивчаючи Мію поглядом. Зі сторони ці двоє виглядали просто як закохана парочка. Ця думка одночасно схвилювала й ще більш роздратувала дівчину. Та нарешті зібралася з думками й сміливо подалася вперед, впершись ліктями в стіл.

— Послухай мене, Аріле, — почала вона, просверлюючи хлопця сміливим поглядом бронзових очей. — Гратися будеш зі своїми прихильницями. А я в їх коло не входжу, зрозумів?

— Ого... — губи Аріла розтягнулися в хижій посмішці, а очі значно потемніли.

Мія відчула, як її тіло пронизала легка напруга, наче невидимий розряд пробіг від кінчиків пальців до самого серця. Вона навряд чи б зізналася навіть собі, що погляд, яким обережно обстежувала його, викликав всередині хвилююче тепло. Запах ментолу, що витав у повітрі, дражнив своєю різкістю, змушуючи дівчину вдихати глибше, ніби намагаючись уловити щось більше, ніж просто аромат. Її очі мимоволі ковзнули до губ хлопця, чітко окреслених, із ледь помітною усмішкою, що здавалася одночасно зухвалою й манливою. Мія несвідомо облизнула власні губи, відчуваючи, як пульс прискорюється.

— Та тебе просто не втримати, — Аріл видав легкий смішок, намагаючись виглядати розслабленим, але злегка хрипкий голос видавав, що магнетизм між ними діяв і на нього.

Погляд хлопця затримався на ній трохи довше, ніж потрібно, ніби він намагався розгадати, що саме ховається за такою реакцією.

— Що??? — Мія різко видихнула, раптом усвідомивши, що її тіло саме собою подалося ближче до нього, наче притягнуте невидимою силою.

Вона відсахнулася, відчуваючи, як жар заливає щоки. Склавши руки на грудях, Мія опустила голову, намагаючись сховати палаюче обличчя, але кутик губ зрадницьки здригнувся в ледве помітній усмішці.

— От, чого ти такий?.. — її голос зірвався на високий пискіт.

Дівчина подивилася на Аріла, сподіваючись, що сердитий погляд приховує її збентеження.

— Який? — хрипло запитав хлопець нахиляючися ближче. Його очі, темні й проникливі, на мить затрималися на її губах, і Мія відчула, як повітря між ними загусло, наче заряджене перед грозою.

Думки в її голові закрутилися з неймовірною швидкістю, а серце калатало так, що, здавалося, що й Аріл міг почути. Повітря довкола вібрувало від інтриги, від того невидимого зв’язку, що натягувався між ними, як струна. Мія стиснула пальці, намагаючись опанувати себе, але його запах — суміш ментолу й чогось теплого, майже пряного — не давав зосередитися.

У цей момент до столика підійшов офіціант, безцеремонно розриваючи їхню крихку атмосферу. Він поставив каву перед Арілом і поспішно зник, залишивши за собою лише легкий шлейф аромату свіжозвареної кави. Мія видихнула, намагаючись зібратися з думками, але відчула, як його погляд знову ковзнув по ній — неквапливий, майже відчутний.

— Ну добре, — Аріл узяв філіжанку, відкинувшись на м’яку спинку стільця, але його очі не відпускали її. — Розслабся, бо ти щось занадто бурхливо на мене реагуєш.

— Ти завжди такий прямолінійний? — Мія повільно підвела очі, її погляд був одночасно сердитим і заінтригованим. Дівчина сподівалася, що її тон звучить холодно, але легке тремтіння в голосі видавало з головою. Присутність Аріла діяла на неї, як магніт, і це дратувало не менше, ніж приваблювало.

Хлопець різко ковтнув, коли їхні погляди зустрілися. Очі Мії, палаючі сумішшю виклику й збентеження, змусили його на мить втратити холоднокровність. Аріл поставив чашку назад, його пальці злегка здригнулися, видаючи напругу.

— Ти гарна, — сказав він тихо, але впевнено, так, що голос понизився до оксамитового тембру.

Усмішка стала хитрішою, але в ній з’явилася якась щирість, що змусила Мію завмерти. Хлопцеві явно подобалося спостерігати за реакцією — як щоки дівчини злегка рожевіють, як вона намагається приховати усмішку.

— А ти занадто самовпевнений. І дратуєш мене, — різко кинула Мія, але голос зрадив її, ставши м’якшим.

Вона відвела погляд, намагаючись приховати, як його слова змусили її серце пропустити удар.

— Нечесно, — Аріл продовжував вивчати Мію поглядом. — Я дав тобі візуальну характеристику. А ти мені емоційну.

— Обійдешся й так, — та спробувала звучати байдуже, але її очі мимоволі повернулися до його обличчя.

Мія закусила губу, намагаючись стримати посмішку, але іскри, що проскакували між ними, уже неможливо було ігнорувати. Атмосфера довкола них пульсувала, наче жива, і кожен погляд, кожен рух лише сильніше затягували їх у цей вир.

— А я дивлюся, що ви непогано тут час без мене проводите, — пролунав здивований голос Райни.

Вона з’явилася так раптово і так невчасно... Мія різко відсунулась ще далі від хлопця і подивилася на подругу. В очах читалося не досить щире:

«Врятуй мене від нього, будь ласка.»

­— Що, стало нудно, вирішила все ж таки повернутися? — Аріл окинув новоприбулу глузливим поглядом. — А так пристрасно цілувалися... Ну добре, гадаю, що мені вже час.