9.

Телефон нещадно розривався, вириваючи Мію з лагідних обіймів сну. Вона вже і не пам’ятала, коли нарешті змогла провалитися у царство Морфея. Але спала міцно, давно вже такого не було.

— Ало, — дівчина навіть не подивилася, хто телефонує.

— Привіт, доню, — з слухавки пролунав аж занадто ласкавий голос мами. — Ти що, спиш?

— Так. Вчора була невеличка вечірка — знайомство з сусідами, — знову не змогла приховати правду.

— Ти пила? — голос Діни, так звали жінку, миттєво змінився на більш серйозний.

— Ні. Трошки посиділи з сусідкою і повернулися до кімнати. А потім не могла заснути.

«Краще б пила...» — майнуло в голові.

— Не могла заснути, бо вже збила режим, — впевнено мовила мати. — Ти все ж таки ще така дитина, доню.

— Багато емоцій, мамо. Це нормально, — Мія намагалася говорити спокійно, хоча в неї виходило не досить добре.

— Знову ти сперечаєшся, — не втрималася від шпички Діна. — Хоча, ти завжди була проблемною дитиною.

— Мамо, ти хотіла мені щось сказати?

— Взагалі-то, так. Ти не забула, що у твоєї сестри на цих вихідних весілля?

— Звісно, що не забула, — Мія відчула, як від згадки про майбутню подію в неї підвищується тиск.

— От і добре, — голос матері знову полагіднішав.

Дівчина інколи дивувалася, як їй вдається так швидко змінювати тактику.

— Так, сукню купимо тобі вже на місці, — здавалося, Діна вже почала розмовляти сама з собою. — Зачіску тобі зробить Елен. Я тебе запишу. Так. А квитки ти вже взяла?

— Мамо, — обережно почала Мія. — А мені обов’язково там бути?

— Міє, це ж весілля твоєї рідної сестри! — жінка не розуміла, чому вона взагалі повинна пояснювати настільки очевидні речі. — Хочеш сказати, що збереться вся родина, крім тебе?

— Ага, а ще всі сусіди в радіусі кілометра, твої подруги з роботи та ще й двоюрідний дядько собаки листоноші. — з явним сарказмом в голосі зауважила Мія. — Мамо, ти ж чудово знаєш, як я ставлюся до всіх цих урочистостей.

«І до сестри...» — мовила подумки.

— Ти що, хочеш, щоб нас засміяли??? — остання фраза помітно зачепила жінку. — Хочеш, щоб всі думали, що наша родина не може організувати власній доньці гідне весілля? Мені стає погано тільки від однієї думки! Так, де мої краплі?

Зі слухавки долинуло якесь дивне шурхання. Мія видихнула, не розуміючи, навіщо знову вв’язалася в цю словесну баталію.

— Добре. Я приїду, — промовила вона, карбуючи кожне слово. — Тільки, будь ласка, без істерик.

— От, чому не можна так одразу? — обурено запитала Діна. — Чоловіки таких не люблять, доню. Тобі вже час ставати більш поступливою. І навіть не думай зараз зі мною сперечатися. Бувай.

Мати швидко скинула виклик. Мія стиснула губи, ще кілька секунд вдивляючись в екран.

«От, вміє ж зіпсувати настрій...»

Вона абсолютно не хотіла летіти на весілля сестри. Дівчата були... Чужими?

— У тебе все добре? — голос Райни змусив Мію мало не підстрибнути.

— Райно? — пропищала вона. — Ти мене налякала! Я не знала, що ти тут. Розбудила?

— Та ні. Я просто валялася. Так, що сталося? Це була твоя мама?

— Угу... У сестри незабаром весілля. І я маю там бути.

— Так, а в чому проблема? Це ж класна новина!

— Для неї — так. А для мене... Гм... — Мія торкнулася пальцем підборіддя. — А мені й тут непогано.

— Чому? Ти не рада за сестру?

— Чесно кажучи, після стількох років мені на неї байдуже.

— Щось я нічого не розумію...

— Джессі з самого дитинства намагалася мене контролювати. У них це сімейне з мамою. І вона була дуже зла, коли дізналася, що батьки дозволили мені вчитися за кордоном, — очі дівчини наповнилися смутком. — Вона знову буде акцентувати увагу мами на тому, що в мене немає хлопця. Ем, правильного хлопця. З наших... А я не хочу жити так, як вони.

— А Аріл? — раптом запитала Райна.

— А що Аріл? — Мія здивовано округлила очі, дивлячись на подругу.

— Він тобі сподобався? — подруга хитро-хитро примружилася.

— Ти досі п’яна?

— Я вчора взагалі не пила, якщо ти раптом забула.

— До чого тоді такі питання?

— Ну, ви вже цілувалися. То скажи мамі, що він — твій хлопець.

— Ага. І вона мене урочисто приб’є, бо Аріл - явно не той, кого б мама хотіла би бачити поруч зі мною, — скептично кинула Мія, активно розмахуючи руками. — Сама розумієш, чому.

— Але ти не відповіла на моє питання. Замислилася... — Райна підвелася з ліжка і повільно попрямувала у бік подруги.

— Райно, я бачила його два рази.

— Три.

— М-м?

— Я бачила його вчора біля нашої кімнати. Що ви робили тут вдвох?