8

Аріл із хижим задоволенням спостерігав за тим, як змінювався вираз обличчя дівчини. Її щоки наливалися жаром, і це тільки підігрівало його азарт. Він бачив — вона реагує. І це було найкращим підтвердженням: він діяв точно.

Чому йому так подобалося дражнити її? Сам не розумів. Може, через цю її впертість. Може, через вогник у погляді. А може — тому, що вона не боялася кидати йому виклик.

— Ти мені наснився у жахах. Ось і кричала твоє ім’я, — зухвало кинула вона, але сама ж запнулася, коли помітила, як його усмішка стала ще ширшою. — З переляку кричала, зрозуміло тобі?

— Серйозно? — Аріл повільно потягнувся до кишені, помітивши, як дівчина здригнулася. — Але мені подобається, як ти на мене реагуєш, мала.

Він опустився на підлогу, спираючись на лікоть, і почав клацати щось у телефоні, краєм ока продовжуючи стежити за нею.

«Цікаво, як далеко я можу зайти, перш ніж вона мене дійсно зненавидить?.. Або — ще раз поцілує...»

Губи Мії ворухнулися. Вона точно збиралася щось сказати. Але слова так і застрягли в горлі. Аріл нарешті знайшов, що шукав, і натиснув на кнопку відтворення.

— Аріле… Аріле… — Мія чітко впізнала власний голос і мало не впала з ліжка, що ще більше його потішило.

Всередині Аріла вирувала буря: солодке задоволення, відчуття контролю, та щось нове — невідоме хвилювання, що прокидалося разом з її подихом, кожним рухом. Вона дивувала його. Притягувала. Тривожила.

«Що ти зі мною робиш, Міє…»

— Я тебе вб’ю... — прошипіла вона. — Впевнена, що ти це змонтував!

— Якщо тобі так легше, — знизав плечима Аріл, не приховуючи посмішки. В очах блиснув вогник, який свідчив: він отримав своє.

І в той же час... хотілося більшого. Доторкнутися до її щоки, провести пальцями вздовж лінії підборіддя, схопити за зап’ястя, притягнути до себе...

«Це вже не просто гра. Стає небезпечно цікаво...»

— Хоча знаєш, — раптом мовив хлопець. — А я був би не проти, щоб ти кричала моє ім’я. Можу навіть допомогти організувати.

Мія зморщила носа й сердито блиснула очима.

— Забирайся! — твердо сказала вона. — Інакше я зараз дійсно кричатиму. І тобі будуть непереливки.

Аріл мовчки підвівся і попрямував до дверей. Мія здивовано провела його поглядом. Вона вже не розуміла, чи дійсно хоче, щоб він зараз пішов.

— Колючка, — тихо мовив хлопець, після чого зник за дверима.

Прохолода коридору трошки його протверезила. Хоча бажання повернутися так і не зменшила. Аріл засунув руки в кишені і попрямував у бік своєї кімнати. Голова гуділа від емоцій, а тіло нило від їх стримування.

— Гей! Ти що там робиш?! — позаду пролунав знайомий голос.

Обернувшись, він побачив Райну. Її обличчя було сповнене рішучості.

— Чого тобі? — Аріл кинув холодно, з легкою ноткою зневаги у голосі.

Він виявляв таких, як ця дівчина, за секунду. Прикидається подругою, а насправді — поривається вправно маніпулювати.

— Мені здалося, чи ти був у нас у кімнаті? — запитала Райна, хмуро дивлячись на нього.

— А тобі до цього є якась справа?

— Є! — вона підійшла ближче, практично впритул. — Мія — моя подруга. І я не дозволю тобі її кривдити.

— Смішно, — Аріл хмикнув. — Це ти ж підбурила її взяти участь у грі, правда? А до цього ще притягнула на цю вечірку.

— А звідки ти знаєш, що не вона мене притягнула?

— Впевнений, що ні. А ще, я бачив, яке ти мала задоволене обличчя, коли пляшка показала на мене. Щоправда, досить швидко це приховала. Молодець.

— Маячня. Ти цього не доведеш, фантазер.

— А мені й не треба, — губи Аріла розпливлися в усмішці. — Йди вже спати.

З цими словами він остаточно пішов. В голові крутилися різні думки. З одного боку дуже хотілося попередити Мію, щоб була обережніша з сусідкою. А з другого...

«А нащо це мені? Чому я взагалі досі про неї думаю?»

В кімнаті було досить душно. Аріл відчинив вікно і визирнув на вулицю. Під будинком тусувалося кілька гуляк, котрим вечірки виявилося замало. В голові майнула дивна думка — приєднатися до них. Але хлопець швидко її полишив.

Його тягнуло назад. До тієї кімнати. До тієї дівчини.

Спати не хотілося зовсім. Він сів на ліжко і витягнув телефон. На екрані миготіло кілька нових сповіщень. Відкривши перше з них, Аріл завмер. Хтось сфотографував їхній поцілунок й виклав до соцмережі. Ще й не полінився підписи зробити. Просто на передпліччі Мії красувався нікнейм «СонцеВсередині». Хлопець усміхнувся. На її сторінці він вже сьогодні був

І навряд чи востаннє.

Не втримавшись, Аріл переслав їй цю фотографію. Відповідь не змусила на себе чекати.

«СонцеВсередині: Ти знущаєшся?

БезМаски: Налаштовую тебе на повторний.

СонцеВсередині: Ти занадто самовпевнений.

БезМаски: А ти більш розкута в мережі.