Розділ 6

Ріна 

Мама пішла кабінету до батька,  більше десяти  хвилин , і я не можу нічого почути.  Мені дуже страшно і дуже боляче , я не хочу щоб мій тато видавав мене заміж . Про маму можу сказати,  що я її дуже люблю , вона добра  і спокійна ,  набагато краща ніж батько .  Мама мене підтримувала і завжди любила , завжди цінувала , завжди плакала разом зі мною . Можна сказати , що вона приклад тих , котрі дуже сильно люблять своїх дітей . 

Десять років назад у мене була сестра їй було півтора року , але так вийшло що вона померла . Якась  хвороба ,  я не можу сказати , яка це хвороба . Бо тоді мені було вісім років. Я питала , але мені ніхто не відповідав .  Я добре пам’ятаю , що вона була весела ,  маленька , я любила з нею гратись ,  а потім щось сталося і мама  поїхала в лікарню разом із нею . Потім мені батько сказав що сестричка померла , мама довго відходила від смерті  дочки , але через деякий час вона знову повернулася до життя . Я робила все щоб вона не сумувала тому я знаю , що  багато не змогла зробити у свої вісім років , але я робила все те що я була могла . 

Через деякий час мама виходить з кабінету . І одразу  піднімається  до своєї кімнати . Я іду за нею . 

—  Мама що таке сталось ? 
— Потім поговоримо …….. 

Мені здається що батько  її вдарив , тому що він робив декілька разів , коли мама не виконує те що хоче від неї .  Він мене ніколи не бив ,  але він показував своїм прикладом,  що всяке  може бути .  А  маму бив по деяким частинам ,  яких не видно буде синяки  поперек,  живіт,  спина . Я безумовно можу сказати . 
 

Мій батько АБʼЮЗЕР