Роман
Боже , як же я ненавиджу цей звук будильника . Коли от от це пʼять хвилин і сон стане хепі-ендом і перейде в реальність. Але , реальність вбиває . Коли в дитинстві думав , що все буде супер , що мої мрії стануть реальністю . Особливо коли прийде тато додому і принесе мені пакуночок з цукерками і ми всі будемо щасливими я тато і мама . А реальність така мій тато алкоголік він дуже часто бив маму , і розпродав все що у нас було вдома . Завжди згадую цей кошмар , цей кошмар був і моїм дитинством . Тепер мій тато у тюрмі років зо 5 , сидить за вбивство . По пʼяні вбив свого друга по чарці . В мене вже є звʼязки і якщо б я захотів я б з легкістю його витягнув. Але , я не хочу , ця тема мене не цікавить . Так , я його не пробачив , і не збираюсь .
І знову цей звук будильника , все треба прокидатись , я давно виробив свій графік дня , але як усе набридло . Навіть мій бізнес , мої друзі , мій відпочинок який я можу вже давно собі круто зробити . Нічого не радує . Дивлюсь у панорамне вікно з пʼятнадцятого поверху , тільки світає , а люди вже кудись спішать . Іду в душ , стараюсь у ранній рутині ні про що не думати . Треба , покласти людям памʼятники які створили ці шайтан машини , мультиварку , кавоварку , ця фігня для смузі забув як називається . Роблю смузі із руколи і яблука , паршиве на смак , але корисне . Вмикаю телефон і бачу пару пропущених дзвін від Міші і Сніжани . Дратують бо Сніжана почала мені дуже набридати , дуже , вона не моя дівчина , а лише коханка . В нас не було домовленості , що вона буде мені дзвонити . В нас чисто такі стосунки по моїм правилам. Я дзвоню її коли мені тільки потрібно. А вона надумала собі що вона моя дівчина , що може рюмсати і дути гумки , щоб я її купив нову брендову сумку , і щоб ми побачились з її подругами . Це переходить всі межі , але розберусь з нею потім , бо є ще багато невирішених справ . Одягаюсь у свій діловий костюм чорного кольору , з одною думкою як мене це все набридло . Спускаюсь ліфтом і ще з одною думкою , що треба зʼїздити на мій новий будинок , бо набридло жити у квартирі , хочеться вийде на своє подвірʼя в вдихнути на повні груди повітря . Але є лише одне , але , я боюсь бути в тому будинку самий без нікого , самотній . Я й купував цей будинок , з надією що в мене зʼявиться сімʼя і ми переїдемо і цей дім не буде виглядати самотнім .
— Доброго ранку Роман Вікторович , ви як завжди рання пташка . —
— Добрий ранок , стараюсь бо завжди дуже багато справ , гарного дня дядько Вітя .
— І тобі
Дядько Вітя це охоронець , він працює з того моменту коли я переїхав сюди , він старший , але одразу ми заслужили одне в одного повагу
Сідаю у свій гелік , з дитинства про нього мріяв , як побачив цю машину , цього звіра , то вірив що я зароблю на цю машину і буду їздити з гордо піднятою головою
Вітаю вас , це буде нова історія про Романа і Елю . Не завжди буду мирно , але шалено щасливо
Історія до кінця буде безкоштовною тому , додавайте книгу у бібліотеку і починайте стежити за автором , щоб нічого не пропустити
Буде виходити щодня коли 00:00 за київським часом